Other cities Chernihiv
Олексій народився 22 березня року в селі Первухинка Богодухівського району Харківської області. У травні року підписав контракт на службу в ЗСУ. За словами товаришів по службі, Олексій мріяв стати офіцером. Не встиг. Олексія госпіталізували, але врятувати його життя медикам не вдалося.
Старший солдат Ігор Хімічук народився 7 червня року в місті Чуднів на Житомирщині. З початку го і до кінця року проходив службу в батальйоні оперативного призначення Нацгвардії імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Потім підписав контракт із ЗСУ, служив на посаді водія відділення забезпечення Чуднівського РВК. Звідти був відряджений до ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців, на передову. Ігор загинув 16 січня о поблизу села Новозванівка Попаснянського району.
З боку окупованого селища Калинове в нього поцілив снайпер. Валерій народився 27 жовтня року в Латвії, де після служби в армії одружився й залишився його батько.
Новгород-Сіверський | ВКонтакте
Втім, після розлучення з дружиною Василь Закусило вирішив повернутися на Батьківщину, в село Гуничі Овруцького району Житомирської області. Так склалося, що з собою він забрав і сина мати хлопця, за даними місцевої влади Житомирщини, досі мешкає у Латвії. Закінчивши Житомирський агротехнічний коледж, Валерій відслужив строкову службу в морській піхоті. А потім переїхав до Білої Церкви та пішов служити за контрактом у місцеву гу бригаду ЗСУ старший солдат, номер обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки.
Загинув 18 січня в Попаснянському районі Луганської області від кульового поранення в голову під час ворожого обстрілу. За деякими свідченнями, в нього поцілив снайпер.
Залишилися дружина, дві донечки, батько мешкає в Гуничах та мати в Латвії. Потім разом із батьками мешкав у місті Первомайськ Миколаївської області. Після школи закінчив Одеський університет внутрішніх справ і пішов працювати слідчим — спершу в місті Саврань на Одещині, а згодом — у Києві. В органах внутрішніх справ мав офіцерське звання.
У російсько-українській війні Олександр брав участь ледве не з перших її днів. Спершу служив у прикордонних військах, у роках — у й десантно-штурмовій бригаді. Згодом підписав контракт із 72 обмр. Зокрема, воював у Гранітному. На Водохреще, 19 січня, збройні формування РФ атакували позиції ЗСУ із заборонених Мінськими домовленостями артилерійських систем калібру мм та мм мінометів, станкових протитанкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї.
Найбільше обстрілів дісталося Попаснянському району Луганщини, де виконує бойові завдання га бригада. Під час одного з таких обстрілів Олександр Слободанюк отримав поранення, але евакуювати з позиції його не встигли — наступною в чоловіка влучила снайперська куля…. Василь Муха народився 6 квітня року в селі Піски-Радьківські Борівського району на Харківщині. На той час, коли на сході України почалася війна, він саме працював будівельником на Півночі Росії, непогано заробляв. Проте залишатися на прибуткових заробітках у країні, яка розгорнула воєнну агресію проти його Батьківщини, Муха не зміг.
Повернувшись в Україну, Василь пішов у військкомат, щоб записатися в добровольці. І це при тому, що строкової служби в армії він не проходив. Починав службу в 92 омбр. Спершу був розвідником, потім опанував ще й саперну справу. Він кілька разів продовжував контракт. Востаннє — в січні року. Як розповів військовий комісар Харківської області Юрій Калгушкін, свій останній бій Василь Муха прийняв у районі селища Опитне Ясинуватського району 20 січня близько , відкривши під час ворожого обстрілу вогонь у відповідь з кулемета. У нього влучило три кулі, одна з них — зі снайперської зброї.
Вона й стала смертельною. Старший солдат, військовослужбовець ї окремої гірсько-штурмової бригади Сорочук народився 23 травня року в селі Чорниж Маневицького району на Волині.
Online Dating in Novgorod-Siverskiy, Chernihiv
З го мешкав у селі Лище під Луцьком. Закінчивши профтехучилище, здобув професію електрозварника… і підписав трирічний контракт на службу в Збройних силах. На війні втратив найкращого друга і бойового товариша, Ростислава Доброшинського загинув Він став чоловіком. Але Він мав золоті руки, вправно розбирав зброю. Ми почали говорити, хто чого прийшов на війну.
Я казала, що мені не вдалося потрапити у му, тому я хочу бути тут зараз. Що мені подобається бути поруч з такими, як вони, справжніми, захищати нашу країну, бути живою стіною. На що Микола мені сказав:. Краще хай син прийде на могилу до батька, аніж до нього в дурдом». Микола Сорочук загинув 22 січня в районі Водяного Волноваського району на Донеччині. Під час обстрілу позицій ЗСУ зі стрілецької зброї життя бійця обірвала куля — ймовірно, снайпера.
Поховали воїна на Алеї почесних поховань міського цвинтаря Луцька. Він народився 27 січня року в селі Ліски Кілійського району Одеської області. Мешкав у Кілії. Тож коли у серпні го пішов на службу за контрактом, цілком логічно отримав посаду старшого механіка-водія 1-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону ї окремої механізованої бригади. Від уламкового поранення в голову солдат Щуренко загинув миттєво. Антон Хоба народився 5 листопада року в місті Шостка Сумської області. Закінчив Шосткинський профліцей, отримав фах апаратника технологічної продукції.
А коли на сході спалахнула війна, пішов добровольцем на фронт.
Підписавши контракт із ЗСУ, потрапив у й окремий полк оперативного забезпечення: спершу на посаду сапера, згодом став командиром інженерно-саперного відділення. Воював під Дебальцевим, а в грудні го разом із групою добровольців полку виїхав на захист Донецького аеропорту. У роках виконував бойові завдання на Світлодарській дузі в складі 1-го механізованого батальйону 53 омбр. А у му знову пішов у військо на контракт. На цей раз старший сержант Хоба опинився у му окремому мотопіхотному батальйону ї окремої мотопіхотної бригади командир інженерно-саперного взводу інженерно-саперного відділення.
Ушкодження, отримані внаслідок мінно-вибухової травми, виявилися несумісними з життям…. Клавдія Король чоловікове прізвище Ситник вона взяла, коли вийшла заміж народилася 24 лютого року в селищі Зачепилівка Харківської області. Земляки відгукуються про дівчину дуже тепло.
Оскільки в них дома ситуація складна — сестричка інвалід. Чи не з першого класу Клава мріяла стати медиком. Але на лікаря вступити не вдалося, тому закінчила тільки медучилище Красноградський медичний коледж , здобувши фах фельдшера. Проходила практику на швидкій допомозі, потім працювала медсестрою в лікарні. За її словами, з районної лікарні пішли в АТО добровольцями кілька лікарів і одна медсестра — Клавдія. Потім подруга вирішила залишитися у війську вже за контрактом. Хотіла мамі допомогти, надсилала їй гроші. Трирічний контракт на службу в ЗСУ Клавдія Ситник підписала в лютому го.
Сержант Ситник загинула 1 лютого близько поблизу смт Новотошківське Попаснянського району. Їй залишалося трохи більше трьох тижнів до річчя і… лише десять днів до завершення контракту. Уже в середині лютого жінка збиралася демобілізуватись — заради доньки, яка дуже сумувала за мамою й просила її швидше повернутися до цивільного життя. Як пригадують товариші по службі, бою як такого під Новотошківкою того дня й не було. Але вибух ворожої гранати перебив опору маскувальної сітки на українській позиції, і коли опорник ЗСУ відкрився бойовикам, вони вчинили обстріл.
Клавдія Ситник, яка саме доставляла медикаменти на позиції, не встигла добігти до входу в бліндаж лише близько метра, коли отримала поранення: осколкові — в руку й ногу, кулю калібру 7,62 — у район грудної клітки, на міліметр вище від пластини в бронежилеті. Навесні року, коли Росія незаконно анексувала Крим і розгорнула агресію проти України на Донбасі, Максим Хітайлов іще ходив до школи.
Якби він пішов у й класи, то міг би закінчити школу якщо не із золотою, то зі срібною медаллю точно. Взагалі цей клас був дуже творчим.
Знакомства для секса и лучшие проститутки Новгород-Северский
От була в них щедрувальна група на Василя, Максим дуже майстерно грав там Бабу Ягу. У році закінчив Миргородський художньо-промисловий коледж ім. А в квітні го вступив до ЗСУ на військову службу за контрактом. Солдат, гранатометник мотопіхотного батальйону ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців. Усім допомагав, виконував накази. Був мужнім воїном, захищав Україну заради мами і брата.
Прагнув до своєї мрії — хотів купити машину. Під час спроби прориву бойовики завдали масованих артилерійських ударів по тимчасовому СП перед краєм опорного пункту, на якому перебував Максим.