залишалося тяжким. З великої маси безземельних селян 88 чоловік в році займалися ремісництвом, із них 35 - працювали мулярами, 30 - шевцями, 15 - теслярами, 5 - ковалями, 2 - кушнірами, 1 - кравцем. Вони змушені були кожний день шукати собі заробітку. Селяни, які мали коні, перевозили вантажі на станцію і митницю. Чимало з них займалося торгівлею, тобто перекупкою різних продуктів. Через відсутність пасовищ, корів у селян майже не було.
- безкоштовні сайти знайомств Житомир Україна.
- швидкісні побачення більше 40 Лутугине Україна.
- зона знайомств в Звенигородка Україна!
- .
Убогими виглядали селянські хати. Зліплені з глини, покриті соломою, складалися з однієї кімнати, підлога в кімнаті вибивалася із землі. Взимку палити не було чим. Для палива селяни збирали у невеликому поміщицькому лісі біля Фрідрихівки обпале листя, за один віз якого мусили два дні відробляти поміщику.
Одяг селяни носили із самотканного полотна, рідше із сатину і ситцю. Масове жебрацтво - постійний супутник жителів старого Волочиська. На 1 січня року у Волочиську налічувалось дворів і 3 жителів.
Не дивлячись на наявність в містечку двох шкіл, письменних в році було лише чоловік, тобто менше 10 відсотків. Із цієї кількості читати і писати вміло чоловіка і тільки читати чоловік. В кінці ХІХ ст. лікарів у Волочиську не було. Клубів і бібліотек в містечку не було. Єдиним місцем дозвілля для бідноти була корчма. На початку ХХ ст. Волочиськ стає одним із важливих пунктів транспортування із-за кордону марксистської літератури.
із-за кордону в Росію перевозилась по залізниці ленінська газета "Искра". В липні при спробі перевезти нелегальну літературу через кордон Російської імперії заарештований у Волочиську і ув'язнений в Лук'янівській тюрмі Володимир Винниченко у Волочиську відбулися селянські заворушення. Селяни виступили за розподіл поміщицької землі. В містечку серед селян була створена революційна група "Експропріаторів", метою якої було насильне відняття землі у поміщиків. Одного із організаторів цієї групи селянина А. Добруха 19 лютого року поліція заарештувала.
Революційні виступи волочиських селян підтримали робітники цукрового заводу. У період революції - рр. в Росію через Волочиськ з-за кордону доставлялась зброя. Неодноразово в ці роки вдавалося поліції затримувати у Волочиську контрабандистів по перевезенню зброї в Росію. З початку ХХ ст. аж до першої світової війни помітно зростає промисловість Волочиська. В році Волочиський цукровий завод досяг виробництва продукції до 1,5 мільйонів карбованців на рік і працювало тут робітників.
Волочиський район | Хмельницька обласна державна адміністрація — Офіційне інтернет-представництво
Пивоварний завод графа Л. Лєдоховського виробляв продукції за рік на суму 32 тисячі карбованців. На заводі працювало 8 робітників. Цегельний завод, яким володіла поміщиця Н. Олєйнікова, давав продукції на суму 18 тисяч карбованців за рік і тут працювало робітників 21 чоловік. Разом з розширенням виробництва промислової продукції на існуючих заводах виникають нові промислові підприємства.
В році у Волочиську працювала фабрика залізних печей, володіли якою Гуни. Вона за рік виробляла продукції на суму 18 тисяч карбованців. Працював також невеликий миловарний завод, тютюнова фабрика, водяний млин, який переробляв до 12 тисяч пудів зерна на рік, і багато кустарних промислів. Життя волочиських селян напередодні першої світової війни, як і раніше, було нестерпним.
Майже вся земля знаходилась в руках поміщиків. Граф Л. Лєдоховський тримав десятину землі, копачівська поміщиця Н. Олєйнікова - десятини, акціонерне товариство цукрового заводу - 60 десятин, церква - 39 десятин. В той же час переважна більшість селян була безземельною і лише незначна частина мала по 1 - 2 десятини землі. Та й цих ділянок селяни не мали чим удобрити і своєчасно обробити, тому й врожаї збирали дуже мізерні - по 36 - 48 пудів зерна з десятини.
Шукаючи кращої долі, частина селян вирушила за кордон у США і Канаду, але, не знайшовши її і там, поверталися додому. Велика кількість містечкової бідноти займалась дрібною торгівлею. В році у Волочиську налічувалося понад приватних крамниць, три склади землеробських знарядь і кілька десятків заїжджих дворів.
Освіта до революції у Волочиську знаходилася на низькому рівні. У році тут працювали: двокласна школа, перетворена в році з однокласної, в якій навчалося дітей, однокласна школа, відкрита на ст.
Навігаційне меню
Волочиськ у році, і парафіяльна школа грамоти. У цьому році на освіту для двокласної і однокласної шкіл держава відпустила лише 2 карбованців. Велику кількість грошей за навчання дітей доводилося платити батькам. Лікарні в містечку не було. З культурних закладів у Волочиську в році працювали клуб, кінотеатр, дві бібліотеки і три книжкові магазини. Клуби і бібліотеки були платними, тому що ними могли користуватися тільки багаті люди. До початку першої світової війни тут стояли й драгунський Стародубський полк, 3-й Оренбурзький козачий полк і та прикордонна Волочиська бригада.
В першу світову війну Волочиськ перебував у прифронтовій зоні, іноді бої проходили на його території. В році біля Волочиська в заплаві ріки Збруч австрійці завдали поразки російським військам, знищивши майже всю гвардійську кавалерію. Чапаєв, який проходив службу унтер-офіцером в у Білогвардійському піхотному полку. Тут він переночував і з однополчанами вирушив на фронт. У квітні року у Волочиську перебував видатний російський полководець, генерал Брусилов, який в першу світову війну командував Південно-Західним фронтом.
На цій нараді командуючі арміями одержали завдання енергійного наступу проти австро-німецьких військ. В результаті, він увійшов в історію під назвою: "Брусиловський прорив". Під час цього прориву, який став переломним в ході війни, противник втратив біля 2 мільйонів чоловік, у тому числі понад 1,5 мільйона вбитими і пораненими і тисяч полонених та велику кількість зброї.
- найкращі послуги знайомств в Харків Україна.
- Волочиськ — Візіком карти.
- .
- чорні лесбіянки знайомства в Костопіль Україна.
Після провалу наступу влітку року, затіяного Тимчасовим урядом, який виступив за продовження імперіалістичної війни, розпочатої царизмом, російські війська під натиском противника почали відступати. Реакція розставила застави в тилу фронту, щоб не допустити відступу солдат. Їх під силою зброї примушували йти в наступ, на певну смерть, бо сили противника значно переважали. Начальник постачання фронту 9 липня наказав негайно посилити козацькі застави 6-ї Донської козачої дивізії у Волочиську, оточити станцію і затримувати підступаючих.
Для цього сюди направили з фронту три сотні го Донського козачого полку і кулеметну команду. Каральні загони влаштовували безчинства над відступаючими солдатами. Весною року селяни Волочиська і всієї Волочиської волості відмовились брати участь в польових роботах на поміщицьких полях та обробляти влітку цукрові плантації. Власті намагалися силою примусити їх працювати. Застрайкували тоді ж і волочиські залізничники.
Інформаційна довідка про район
Велика залізнична магістраль була на довгий час паралізована. Незважаючи на репресії німецьких властей, волочиські залізничники стійко і організовано продовжували страйкувати. Страйк прийняв затяжний характер. Німці змушені були викликати машиністів паровозів з Німеччини і Польщі. Страйкуючих волочиських залізничників підтримали селяни сіл Авратина, Гальчинець, Єлизаветполя, Новоіванівки і Ожиговець, які 23 липня із зброєю в руках виступили проти німецько-гетьманської влади і поміщиків.
Збройним повстанням керував селянин с. Авратина М. Повсталі селяни вбили начальника Старокостянтинівської повітової гетьманської варти, перебили його загін і весь склад авратинської і базалійської варти, які їздили по селах, били селян і вимагали від них великі суми грошей за розгром поміщицьких маєтків. Для придушення повстання 26 липня в район Авратина прибуло із Волочиська і Проскурова два ешелони австрійських військ з артилерією. Без всякого суду були розстріляні багато мирних жителів. Проти звірячих дій нових інтервентів піднялися на повстання селяни всієї Волочиської волості, з якими білополяки жорстоко розправились.
Волочиський район
Як повідомляла 10 березня р. Багато людей було вбито. В період битви під Волочиськом на околиці містечка в старому окопі розміщався штаб 8-ї кавалерійської Червонокозачої дивізії. Звідси комдив В,М,Примаков спостерігав та керував боєм. Збруч і, прорвавши ворожі укріплення, перейшли в наступ, визволяючи на своєму шляху міста і села Галичини з-під гніту польської шляхти.
У вересні року радянські війська під натиском переважаючих військ Пілсудського і армії Петлюри стали відступати. Після дуже важкого маршу ввечері 20 вересня у Волочиську з'єдналася червонокозача дивізія з полками ї дивізії. Тут знову точилися бої протягом тижня.