Пригодницькі побачення Шахтарськ Україна

Я працював лікарем-педіатром в арабській дитячій лікарні та поліклініці. Три роки в Аннабі збігли швидко.

Новинки української літератури

Закінчення контракту співпало з роками горбачовської «перебудови». Після повернення в Україну обійняв посаду доцента кафедри педіатрії факультету вдосконалення лікарів ТДМІ. Побачене й пережите там теж залишило свої спогади. Стародуба, нині, на жаль, вже покійного. Надавав також лікувально-профілактичну й консультативну допомогу хворим базових відділень клініки та дитячих лікувальних закладів міста й області. З року працюю доцентом кафедри терапії та сімейної медицини навчально-наукового інституту післядипломної освіти ТНМУ, який очолює доктор медичних наук, професор М.

Гребеник, веду курс педіатрії. В ННІ, який створили після реорганізації факультету післядипломної освіти, лікарі-інтерни й лікарі-курсанти підвищують свій професійний рівень, зокрема, за фахом «загальна практика-сімейна медицина».

Армія веде бій за Шахтарськ

Адже сімейний лікар має володіти основами різних медичних спеціальностей, у тому числі й педіатрії. Знаннями й досвідом щедро ділитеся з молодими колегами. Що є для вас джерелом натхнення та сили? З майбутньою дружиною познайомився в Брянці, де Анна Дмитрівна після закінчення Дніпропетровського університету викладала хімію в школі. Одружилися го і відтоді ось уже 48 років разом.

Час летить швидко. Донька Інна закінчила школу з золотою медаллю, потім — з відзнакою наш університет. З-поміж усіх лікарських спеціальностей обрала педіатрію. Знаючи досконало англійську, 10 років пропрацювала доцентом кафедри педіатрії факультету іноземних студентів ТНМУ. До слова, обурює, коли в Україні дехто нарікає на необхідність вчити українську. Та в будь-якій країні мова — це важливо. Знати, крім рідної, ще кілька мов — це чудово. Нашій онуці Дашеньці зараз шістнадцять. Вона володіє англійською, вивчила вже шведську, бо навчається в шведській гімназії, Звичайно, без них сумуємо, дуже виручає Інтернет і Скайп та щорічні зустрічі в Тернополі й Стокгольмі.

І в дитинстві, і в молоді роки я дуже багато читав. Школярем захоплювався, зокрема, творами Конан Дойля, Майн Ріда, пригодницькими повістями Миколи Трублаїні. Поспішаєш, бувало, зі школи з думкою про недочитану книгу, яка чекає на мене вдома. Згодом не завжди на художню літературу часу вистачало, а зараз я знову до неї повернувся. Книга — одне з найбільших див, створених людиною. Я відпочиваю за гарною книжкою, забуваючи те, що засмучує чи дратує. Дуже подобаються мені сучасні українські автори.

Зокрема, ми з дружиною є великими шанувальниками таланту письменника із Закарпаття Мирослава Дочинця.

Його художньо-філософські твори написані прекрасною, образною українською мовою із закарпатським колоритом. Закохався в цю вишукану мову. Знаєте, як поетично закарпатці називають «корок»? І таких автентичних слів в творах Дочинця багато. Читаючи, смакуєш їх правдиву мудрість. І коли хтось запевняє, що нічого не хотів би в ньому змінити, я не вірю. Після цього в мене виникли запитання: «Чому повстав Майдан? Як ми з лікарями мо­ жемо допомогти? Ми розгорнули шпи­. чули постріли. Але це був са­ лют. Майдан був як іспит. Треба було вистояти, треба було ви­ тримати.

Нульовий рубіж

На Майдані познайомилися з координаторами «народних госпіталів». Один із них за­ пропонував нам приєднатися до лікування поранених. Тоді їх і справді не приймали в лі­ карні, ще й, бувало, забирали до слідчого ізолятору в день госпіталізації. Директор нашої лікарні дав дозвіл на лікуван­ ня майданівців.

До нас надій­ шло 20 осіб. Ми всім надали допомогу, лікували, оперува­ ли, і тільки один доліковував­ ся за кордоном, у Польщі. Але це було протезування ока. Події на Майдані по-новому змусили мене переглянути мету і сенс життя, його до­ цільність. Які в мене є реальні можливості допомагати лю­ дям та й узагалі своє місце в цьому світі. Якщо я працюю в медицині і є звичайним хапугою, то ціна мені — копійка. Тоді моя со­ ціальна значущість дорівнює нулю. Немає сенсу бачити мету у фінансовому достатку чи в якомусь іншому матеріаль­ ному благополуччі.

Не може так бути, це не є реалізація.


  • знайомство з життя в Долинська Україна.
  • місця знайомств Волноваха Україна;
  • сайт знайомств додаток в Березне Україна.
  • «Захоплення підводним плаванням зробило моє студентське життя ще цікавішим»!
  • знайомства з чоловіком Канів Україна.
  • сайти знайомств місто поблизу Конотоп Україна!
  • 30 британських фільмів для хороших вечорів.

Не можна допомагати людям і водночас думати про гроші, які ти на цьому заробиш. Тому Майдан змусив ще раз подумати, як зараз, коли по­ літична та економічна ситуа­ ція досить непроста, можливо допомогти людям. Для себе я розробив тактику, яка фактич­ но є політикою нашого центру. Існують певні правила. Правило перше: для нас людина є людиною.

Не паці­ єнтом, не клієнтом — люди­ ною. Це моя, так би мовити, диктаторська позиція. Став­ лення медперсоналу до лю­ дей — виключно як до людей. Кожен із моїх співробітників має розуміти, що відчуває людина, лежачи на лікарня­ ному ліжку, і що б вона хотіла побачити в обличчях, в очах, у діях медперсоналу, щоб їй було добре, щоб вона відчу­ вала не тільки професійне медичне обслуговування, а й людяне ставлення.

Правило друге: коли до нас приходить людина з медичною проблемою, кожен випадок ми намагаємося завершити пози­ тивним результатом. Якщо ми не можемо зробити це власни­ ми силами, запрошуємо спе­ ціалістів з інших клінік, але прагнемо вирішити питання в межах центру і до кінця.

Намагаємося максималь­ но допомогти: прооперува­ ти, пролікувати, продіагнос­ тувати, — щоб було зрозуміло: якщо до нас звернулася лю­ дина, вона має отримати якіс­ ну допомогу з позитивним ре­ зультатом. Третє правило: всі питання вирішувати колегіально та й узагалі колегіальні відноси­ ни у колективі і, звісно, про­ фесіоналізм усіх працівників центру.

Молодша сестра Працюю в лікарні вже 14 років. Керівництвом Руслана Володимировича дуже задоволена. Він поважає своїх колег. Завжди зрозуміє, допоможе. Таких, як він, дуже мало. Ми його цінуємо. І пацієнти всі хвалять. Молодша сестра Працюю тут неповних два роки.

Shakhtarsk - Wikipedia

Одразу потрапила в дружний колектив, очолюваний Русланом Володимировичем. Мені тут комфортно. Хірург першої категорії Загальний стаж роботи — 9 років. У клініці працюю 3 роки, під керівництвом Руслана Володимировича Байдалюка — 2 роки. Найчастіше я є його асистентом. Хірург він прекрасний. Якщо комусь із моїх родичів знадобиться хірургічне втручання, я відправлю їх насамперед до Байдалюка, хоча й маю багато інших знайомих хірургів. У нього підхід до пацієнта як до людини, а не органа, який потрібно пришити чи відрізати.

Navigation menu

Жорсткість у рішеннях також є: якщо вкрай необхідно видаляти щось, ніякі вмовляння значення не матимуть. Працюємо ми спокійно, без переживань, у холодному розумі. Цікаво працювати з людиною, яка знає більше за тебе, має більший досвід, працює з будь-яким органом. Тобто не потрібно чекати на якогось вузького спеціаліста. Руслан Володимирович з усім може впоратися. Я, на жаль, більше практик.

Мені важко вивчати теорію, краще практичні речі один раз побачити й повторити. А він багато читає книг і матеріалів в Інтернеті. нова країна Після Майдану відчуття Батьківщини стало яскраві­ шим.

Навігаційне меню

У мене не було думки їха­ ти за кордон. Навпаки, бажан­ ня залишитися посилилося. Я хочу, щоб мої діти жили в цій країні. Навчатися і підвищува­ ти кваліфікацію можна за кор­ доном, але жити, працювати і допомагати людям треба тут.