Її відкрили в дворі Тернопільської філії Суспільного. Ото і у Харкові було б добре таке зробити Говорить Харків! Харківське обласне державне радіо: історія надсилає щирі вітання усім хто вподобав нашу сторінку: нас вже понад пів тисячі. Ми вже готуємо кілька сюрпризів: і текстових, і відео, і авдіо ; Будьмо здорові! Ваше Харківське обласне радіо. День знаменний для радіомовлення, і не лише Харкова, але й України. Бо саме в Харкові почалася його історія. Які в мене особисто почуття у цей ден Здавалося, б, треба радіти — прогресу, розвиткові, успіхам.
Але важким тягарем на душі лежить туга. Хотів би я донести її до всіх, хто читатиме ці рядки, але, нажаль, ще не винайшли такого пристрою, щоб передавати почуття від серця до серця. Так, щоби стороння людина змогла побачити все твоїми очима. І відчути все твоїм серцем. Тому лишається єдиний, перевірений тисячоліттями спосіб — слова. Тож, спробую пояснити.
Коли йдеш сьогодні льодяними, темними і мертвими коридорами Радіобудинку, де на тебе пустими зінницями витріщаються прочинені двері, за якими колись вирувало життя і кипіли емоції, спиною мимохіть починають бігати мурахи. Бо це — Руїна. І не якась там уявна, а зовсім реальна: ось вона, поряд, лишень доторкнися. Пам'ять щоразу спрацьовує, немов машина часу, і перед внутрішнім поглядом постають картини з минулого. Одна з них датована м листопада року. Тоді в Радіодомі святкували ювілейні У великому залі грала музика, стояв великий стіл за яким сиділа сила силенна народу.
Завітали на святковий вогник тодішні міський голова Харкова і голова обладміністрації, керівники різних відомств, лікарень та й просто шанувальники радіо. Всі — веселі, радісні, з подарунками. Шум, гам, дзвін келихів, сподівання на краще майбутнє колективу, який складався з понад трьох десятків людей.
І ось стою нині, у цьому майбутньому — посеред тієї ж зали, заваленої меблевим мотлохом, залишками аудіосистем, зруйнованих режисерських пультів і ще хтозна чим, що повільно вгасає у темряві. Під залою мовчки вкривається пліснявою архів, де, нікому не потрібні, перетворюються на порох плівки з голосами тих, хто колись звучав у кожній оселі Харківщини.
І мимоволі перед очима виникають обличчя людей, кого, після десятиліть самовідданої праці, банально виперли на вулицю під улюлюкання і вигуки «Токсичні! І тих, кого вигнали зовсім нещодавно і виженуть незабаром.
Наразі, поки що, лишаються два інформаційні випуски — о й ть і й ть з кількома розмовними програмами. Але не дивуйтесь, коли одного дня не почуєте місцевих новин — останньому їхньому ведучому вже пропонували піти за власним бажанням. У грудні зникне з ефіру голос Ірини Мироненко… Певною мірою, повинен тішити факт, що багато хто з особистостей, які випльовували в обличчя радійникам образливі фрази, самі вже давно позвільнялися або були звільнені.
Але ні, не тішить. Бо скоєне ними — лишилось. Факт, що Харківському радіо, з якого почалось мовлення в Україні, виповнилось 96 — це свято для сотень людей, представників кількох поколінь, чиїми зусиллями створювався і нині створюється ефір. Головне, щоб ця сторінка історії не виявилась останньою.
Iryna Myronenko : Голосів декого з них не зберегла фонотека. Багатьох уже не розпитати, не попросити поради. Літдраммовлення, потім творче об' єднання " Ефір", яке вона очолила на розломі " Союз-Україна". Ось Віра Петрівна в центрі фото, чорноволоса, у чомусь темному вишневому або й чорному.
Ладижинська виправна колонія (№39) | Національний превентивний механізм
Під вишнями у радіодворі. Туди виходили вікна літдрами. Я там бувала ще студенткою- позаштатницею. І вже інша тепер теж порожня кімната на першому поверсі, де стіл Віри Петрівни був під вікном, а мій - під дверима. Найтепліший спогад - поїздка радійців і письменників у далекий район. Райцентрівський Пазик забрав нас вранці, але зустрічей було кілька, потім вечеря.
До Харкова приїхали вже після закриття метро. Умовили водія доїхати у центр. Ні, не на радіо ночувати. Усіх нас Віра Петрівна теж була запросив до себе, точніше до маминої квартири на Скрипника поет Роберт Третьяков. І ось ми гупаємо майже о 2й ночі гвинтовими металевими сходами старого будинку.
ЗВЕРНИ УВАГУ
Налякана мама поглядає на дивний гурт. Потім п' ємо чай і вкладаємося спати на якихось ковдрах просто на підлозі. Продовжуємо уже тихенько жартувати, ніяк не вгамуємося. Віра Петрівна лежить скраю. У маминому халатику заходить Роберт Степанович вимкнути нам світло. Потім уже при місячному химерному освітленні зупиняється біля Віри Петрівни. Дивиться якусь мить мовчки і видає : " Одібрав Бог сили - одбери й мислі". Мої " мислі" про Віру Гордєєву сьогодні в день її народження й одночасно - день відходу розхристані й одночасно світлі.
Навіть у тому епізоді, коли я дуже розраховувала на якусь цитату із передачі року, а все вийшло за принципом таблички " Слон", прикріпленої буйволу. На коробці було написано одне, а рулон виявився чернеткою розмови Віри Петрівни з кимось із композиторів чи акторів. Уже не згадаю.
Вона тоді вже не працювала на радіо. Та й хто через стільки років- перезаписів міг знайти потрібний мені історичний запис?! Я мовчки віднесла рулон до фонотеки. Так і живе оригінал діалогу на полицях темної радіофонотеки.
- Місця несвободи!
- Письменник із бандурою.
- З цією сторінкою також шукають.
Стишений, не студійний голос Віри Петрівни. Запитання, які вона планувала не брати до ефіру. Просто розпитувала, збирала подробиці, виліплювала за іншим голосом портрет. І де тут поставити крапку, які ще фото додати. Усе марнота.
Ладижинська виправна колонія (№39)
Віра Петрівна тут би примружила очі й посміхнулася б. Багатьом телефонували, багато хто плянував Про Харківське обласне дежавне радіо та радійників які там працюють. Саме цій темі Ольга Головіна присвятила один з випусків програми "Бумеранг". Це сторінка про історію Харківського обласного державного радіо.
Доступність посилання
Як маєте про те світлини, відео, тексти надсилайте нам на адресу oblradiokh gmail. Щиро дякуємо! Пригадуємо разом! І знов про знищення обласного радіо Завершується радіоепоха Харківське радіо працювало на хвилі метрів. І коли театр "Березіль" запросив публіку на естрадне ревю з такою назвою, всім було зрозуміло що це про Харків Також можна відвідати будиночок Баби Яги та сфотографуватися з Малыфисентою. Для відвідування потрібно буде запрошення.
Цей замок знаходиться в селищі Чинадієво, біля Мукачева. Відвідати сам замок-музей в Сент-Міклоші можна безкоштовно. На вході є коробка для збору пожертв на розвиток історичного об'єкта. А от поспілкуватися зі святим Миколаєм особисто не вийде. У зв'язку з карантинними обмеженнями Святий Миколай буде проводити побачення тільки через вікно. Зайти всередину в його резиденцію в цьому році буде не можна. З собою можна взяти лист і малюнок і у віконці можна буде побачити, як Святий Миколай його читає. Також можна відправити лист поштою до 15 грудня: Ужгород, Головпошта, абонентський ящик 1, Святому Миколаю.
Лист можна буде кинути в чарівну скриньку, а маленьким відвідувачам запропонують святковий концерт та конкурсну програму з дотриманням всіх карантинних правил.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Києві на новорічні свята встановлять три ялинки. А також розповідали про те, що у Києві відкрилася резиденція Святого Миколая. News Daily Lite Styler Travel.
- Дзеркальний струмінь: місце для романтичних побачень.
- Україну від Росії відмежує «інтелектуальний кордон».
- 195 оголошень про продаж Легкових в Сваляві.
Daily Статті Інтерв'ю Точка зору Лонгріди.