Держава пішла до кінця — зламати та викорінити основу опору — українське село. Тоді там забрали всі харчі, аж до готової їжі на столі. Мільйони українців тоді втратили життя через спрямовану проти них політику СРСР. Сьогодні цей злочин кваліфікують як геноцид української нації.
- Знайомства в Иллінцях для шлюбу та серйозних стосунків.
- Клуб знайомств!
- Дошка безкоштовних оголошень Іллінці .
- Безкоштовно додати оголошення в Іллінцях: надійний сервіс оголошень.
- сайти знайомств місто Камянка Україна.
- Знімки екрана.
- Ви абонент lifecell?!
Голодомор змінив населення не лише через демографічні показники, а й вплинув на нього ціннісно. Метою політики комуністичного тоталітарного режиму було зосередити всі ресурси в державній власності, зламати хребет нації, перетворивши українських селян-власників на безликих колгоспників. Такі зміни повинні були насадити нове світосприйняття для нової радянської людини, у випадку з непокірними українцями найжорстокішим способом — через повільне фізичне знищення голодом.
Подібний досвід впливає на фізичний та психічний стан людини, буквально змінюючи її особистість.
У випадку з Голодомором травма залишилася непроговореною і жила у сімейних переказах. Сьогодні українців називають «постгеноцидним суспільством». Тому завдання нинішнього покоління — зрозуміти масштаби тих змін, що сталися у х, і як жити з ними у ХХІ столітті. Виступ живої газети «Сталінець» у клубі ім. Сталіна, с. Межова, Дніпропетровська область, рік.
Такі етичні якості, як людяність, співчуття, любов до родини і сусідів, ослабли, або ж їх витіснили страх і голод. Водночас цей індивід брав участь у всіх офіційних заходах, вірив, що вони правильні, і зовсім не знав про невідповідність між слоганами радянської пропаганди та реальністю наприклад, коли неанонімне голосування за єдиного кандидата називали виборами, бідність — процвітанням і так далі. Орвелл мав рацію, коли назвав цю шизофренічну біфуркацію свідомості «подвійним мисленням».
За їхніми вказівками на місцях формувалися спеціальні бригади, які й відбирали їжу в українців, прирікаючи їх на голодну смерть. Активістами ставали голови та працівники сільрад, колгоспів, комсомольці, а також нероби і пияки, які виливали під ноги зварений борщ під час обшуків осель. Серед історій свідків чимало таких, де голови колгоспів робили усе, щоб таки зберегти життя односельцям.
Втім, іти на це означало наражати себе на небезпеку заслання чи розстріл. Нагадаємо, що навіть видача зерна за трудодні під час хлібозаготівельних кампаній років також вважалася розкраданням державного майна і вела до кримінальної відповідальності. Члени вже здеморалізованого тодішнього суспільства часто доносили на своїх сусідів, родичів або рятівників, сподіваючись отримати хоча б мінімальну винагороду.
- підключення в Волочиськ Україна.
- Знайомства Вінницька область!
- кращі сайти знайомств поблизу Тульчин Україна.
- ❤ ЗНАЙОМСТВА Вінницька область ❤ - ?
- швидкі знайомства поблизу Гребінка Україна.
- знайомства англійська поблизу Новий Буг Україна.
- міські сайти знайомств Добропілля Україна!
Це сформувало тотальну недовіру населення до будь-кого, зважаючи на те, що ці ж люди продовжували жити по сусідству і після Голодомору. Майже всі, на кого доносили у роках, пізніше потрапили під масові репресії у роках.
Навігація записів
Було багато випадків насправді героїчних, і самопожертви, але вони були різні. І нам треба прийняти, що у нас в роду є різні люди, які по-різному діяли для того, щоб вижити і вберегти свою родину. Тому треба говорити, щоб люди це інтегрували, щоб вони зрозуміли, чому так відбувалося. Тут не може бути однієї якоїсь доброї білої рожевої версії і якоїсь чорної — це усі кольори водночас.
Тому ці історії мають бути живими, вони не мають бути пласкими, де ми тільки героїзуємо або тільки віктимізуємо» — Вікторія Горбунова, психологиня. Серед спогадів свідків Голодомору досить часто проглядається звинувачення «влади» як такої, а не конкретних людей. Вони визнають, що політика радянської влади була спрямована проти українців. Очевидці Голодомору розповідають про себе та рідних, які вижили на території Росії, де такого голоду не було.
Населенню причин жорстоких заходів не озвучували або ж зводили їх до економічних. Дії влади були суперечливими. Це видно, зокрема, у спогадах Семена Овечка із села Володимирівка Мелітопольського району сьогодні Якимівського району Запорізької області :. Тих заможніх селян вони називали куркулі. Тих незаможних вони називали підкуркулі. А тоді вже й за бідних взялися. Так що то була тільки система. Спочатку заможніх, а тоді менше, менше. Я думаю, їхня остання ціль була проти України, зламати супротив, зробити рабами, щоб можна було мати що хочеш з України й скільки хочеш.
Я думаю, що було для того зроблено, щоб справді поставити Україну на коліна. Він знає, що ми, колхозніки, отримуємо грамів за трудодень, але продовжує говорити одну і ту ж річ знову і знову: компенсація за трудодень та рівень життя щороку зростає. Тільки спробуй не погодитися з районом — вони дають тобі пораду, рекомендацію. Але фактично це не порада, це наказ», — цитата із оповідання письменника Олександра Яшина за Сергієм Максудовим.
Усі ці суперечності, недомовки і непорушний авторитет влади призвели до того, що владні структури почали обожествляти. Але не через повагу, а через те, що належати до них означало можливість вижити, попередити і вберегти «своїх». Сортування картоплі в радгоспі "Червоні зорі" на Журавлівці біля м.
Харківська обл. Чищення капусти для засолювання в радгоспі "Червоні Зорі" Харківської області Харківська обл. Сьогодні закладені ще у х цінності продовжують переважати в українському суспільстві. І визначення безпеки як цінності у цьому випадку означає уникнення стресу від новизни, пошук «подушки безпеки» у всіх сферах життя як-от через корисні знайомства чи заощадження , тактичне мислення, спрямоване на виживання, егоїзм та замкнутість.
Відразу за безпекою важливими називають доброзичливість та універсалізм. А це означає брак турботи про благополуччя близьких людей та суспільства в цілому, відчуття соціальної несправедливості та нерівності. По суті, той самий образ «совєтського гражданіна» — зламаної та травмованої людини — і досі великою мірою впливає на наші рішення та сприйняття дійсності.
Як Голодомор впливає на Україну сьогодні?
Стало зрозуміло, що виживання, — головна цінність. Але це почало змінюватися. В Україні це не змінилося і досі. Цінності виживання залишаються превалюючими у більшості наших співвітчизників. Навіть у тих, хто народилися, уже тоді, коли Україна була проголошена незалежною державою» — Віталій Портников, журналіст. Сьогодні у телешоу популярні експерименти, коли на вулиці імітують екстремальну ситуацію і спостерігають за діями людей.
Під час Голодомору батьки були змушені бачити смерті своїх дітей, у селі траплялися випадки канібалізму, а померлих ховали у льохах через нестачу сил викопати яму. Усе це — поруч із глибинними фізичними та психологічними змінами, які переживав власний організм внаслідок тривалого голоду. За таких умов людяність, доброзичливість, любов — усе це блідло та розмивалося. Селяни перетворювалися на пасивних споглядачів повільної загибелі. Така пасивність та інертність до людських страждань відбилася і на світосприйнятті людей та їхньому подальшому існуванні у приватних та публічних просторах.
Іллінці | Знайомства 💗 | Вінницька область — mistaUA
Наприклад, на місцях масових поховань жертв Голодомору будували дороги, садки, заводи і фабрики. Цими дорогами і спорудами люди продовжують користуватися і сьогодні, цілком спокійно сприймаючи факт про сотні померлих з голоду під ногами.
Іще один аспект особистісних змін — ставлення до їжі. Рідні багатьох очевидців голоду розповідали про дуже бережливе їхнє ставлення до їжі, навіть до залишків та крихт. Деякі завжди мали у себе мішечок із засушеними сухарями «про всяк випадок» і продовжували його зберігати навіть із появою повних супермаркетів. Втім, подібне бажання чи то навіть необхідність завжди мати щось про запас, у сховку, у «тумбочці», у льосі, про яке не знають сторонні, — притаманне не лише очевидцям голоду. Навіть сучасні покоління мають звичку «запасатися» їжею на майбутнє. Один із найяскравіших прикладів — весняно-осінній ритуал садіння та викопування картоплі.
Більшість має у своєму арсеналі історії з городу батьків чи бабусь і дідів, де цілий день уся родина копає картоплю у нереальних для споживання масштабах. Здавалося б, наступного року її варто було б садити менше, проте обсяги залишаються тими самими — аби точно усім усього вистачило. У таких випадках — що старше покоління виходить на город, то безкомпромісніше воно наполягає на тих самих чи навіть більших масштабах посадки.
Відмова у такому випадку прирівнюється до особистої глибокої слізної образи. На смітники, за даними статистики, і справді потрапляє майже половина вирощеної в Україні картоплі. А ціна на картоплю навіть у менш врожайні роки залишається досить низькою.