Ліквідований відповідно до Постанови Верховної Ради від Радивилівський район існує з грудня року. До того територія нинішнього району входила до Кременецького і Дубенського повітів Волинської губернії. З Червоноармійського на Радивилівський перейменований у р.
У році край увійшов до складу Української РСР. Вони разом з іншими прийняли декларації про встановлення радянської влади на Західній Україні і прийняття її до складу СРСР з включенням до УРСР , про конфіскацію поміщицьких земель і передачу їх без викупу в користування селянам, про націоналізацію банків і великої промисловості. Адміністративно-територіальним поділом 4 грудня р. Радзивилів перейменували на Червоноармійськ, і він отримав статус міста районного підпорядкування [2]. Був створений і Козинський район з районним центром селом Козин.
З 26 лютого року в Червоноармійську почала діяти міська рада. Головою райвиконкому став Завадський, секретарем Тимофеєв, але вирішальний вплив на прийняття не тільки ідеологічних, а й господарських рішень мав райком партії і його секретар Наметчанюк. У Козині секретарем райкому був Лісовий. Тут конфісковано млин , маслозавод, панську і церковну землю. У лютому року в області організували сільських рад.
Радивилівський район
У Червоноармійському і Козинському районах серед їх керівників були В. Ваврищук Копані , С. Миколюк Коритне , Д. Воронко Перенятин , В. Бречко Пустоіванне , К. Ступак Дружба , С. Коритнюк Теслугів , Л. Нагребецький Хотин , Й. Станіславчук Савчуки , М. Пасєка Курсики , К. Ханенко Солонів , С. Бігунський Пляшева , П. Валентюк Срібне , І. Козічук, К. Хомич, П. Чабан та ін. У Червоноармійську почали діяти середня школа , школа робітничої та сільської молоді з українською мовою навчання до р. У такому ж напрямі зобов'язана була розгортати діяльність масова бібліотека в райцентрі.
Янівки Іванівки , — тому що я малограмотний, а допомоги в роботі ні від кого в селі не маю. Голова сільради та вчителі заявляють, що їм ніколи займатися культурно-масовою роботою. За комуністичне виховання населення беруться партійні і комсомольські осередки. Їх актив теж навчають, семінари райком проводить по кілька днів, а то й цілий тиждень. У Крупці гурток ліквідації неписьменності в році відвідувало слухачів, із них жінок. Організовуються суботники з упорядкування сіл і міста, а також автотраси Київ — Львів на територіях Червоноармійського і Козинського районів.
Великого значення надається організації сільськогосподарських робіт, серед інших культур починають масово вирощувати каучуконосну рослину кок-сагиз. Неоднозначно сприймається населенням намагання влади організовувати колгоспи , проводити передплату «позики третьої п'ятирічки», оскільки реальність її повернення була малоймовірною. До початку війни червень року з'явилися колгоспи імені Кірова, Сталіна, Леніна, Хрущова, Тельмана, Кагановича, «Червона зірка», «Перше травня», імені 17 Вересня та інші.
Уже в передвоєнні роки радянська влада провела в Червоноармійському і Козинському районах численні арешти серед колишніх членів націоналістичних і національно-патріотичних організацій, представників польського і чеського населення, яке запідозрили в нелояльності до сталінізму. Їм визначили заслання і тривалі строки ув'язнення. Під час Другої світової війни територія входила до Дубенської округи генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна [3].
З перших днів нападу гітлерівської Німеччини на СРСР місцеве керівництво займалося мобілізацією військовозобов'язаних , вивезенням архівів углиб країни через Тернопіль , але, по суті, нічого не встигло зробити — 27 — 28 червня обидва райони були окуповані фашистами. Їм протистояв тут 8-й механізований корпус генерала Д. Значні танкові сутички відбувалися в трикутнику Червоноармійськ — Дубно — Пляшева.
Населені пункти у підпорядкуванні ОТГ: Радивилівська міська об'єднана територіальна громада
В них загинули й радянські генерали П. Сущий і Т. Мішанін — в районі Козина і Ситного. Загарбники забирали в селян худобу , хліб , молоко , м'ясо. Багатьох молодих людей було вивезено на підневільні роботи в Німеччину , як правило, на заводи військової промисловості. У році поблизу Червоноармійська хутір Пороховня і Гранівки Глинянка гітлерівці стратили близько 6 тисяч чоловік мирного населення, в основному місцевих євреїв.
Свавіллю окупантів перешкоджали підпільники з більшовицьких загонів і вояки Української повстанської армії , яка на території нашого краю мала особливий вплив і користувалася підтримкою населення. Наприклад, 28 серпня і 7 вересня року вони спалили хутір Гаї біля Крупця і чимало будівель у цьому селі, вбили 28 мирних людей, а 16 грудня підірвали церкву, колишній палац і 2-поверхову недобудовану школу. Червона армія зайняла Червоноармійський і Козинський райони 19 — 20 березня року.
Населені пункти у підпорядкуванні ОТГ: Радивилівська міська об'єднана територіальна громада
Однак фронт між Червоноармійськом і Бродами стояв ще близько чотирьох місяців, збільшуючи число жертв. У братських могилах на території нинішнього Радивилівського району, увінчаних пам'ятниками і пам'ятними знаками, поховано понад 2 тисячі воїнів-червоноармійців різних національностей. Післявоєнний період краю позначений громадянським протистоянням. УПА продовжувала свою нерівну боротьбу за незалежність України , комуністичні органи посилювали тиск на населення. Необґрунтованих репресій зазнали сотні тутешніх сімей: вони були виселені на спецпоселення в глибину Росії і Казахстан , опинилися в концтаборах Заполяр'я, Далекого Сходу , на каторжанських шахтах і рудниках , а майно було конфісковане.
В число «неблагонадійних» потрапляли навіть діти. Разом з тим здійснювалася відбудова зруйнованого війною народного господарства. Відновлюються або наново організовуються колгоспи. У грудні року така сільгоспартіль була запроваджена навіть у Червоноармійську. Найважливіші факти х — х років — розбудова Червоноармійська він став єдиним райцентром двох об'єднаних районів — Червоноамійського і Козинського , активний розвиток промисловості і сільського господарства , піднесення на новий рівень медичного обслуговування, освіти і культури.
- Радивилівська міська рада об'єднана територіальна громада - картка громади;
- найкраща послуга знайомств в Добропілля Україна.
- .
Численні факти цього періоду відображені у випущених свого часу книгах, у підшивках районної газети «Прапор перемоги». У р. Започатковується газифікація району. В короткий строк вивершується табір відпочинку школярів «Веселка». У соціальний сфері відчутні зміни в життя району внесло спорудження корпусів райлікарні, дільничних лікарень і фельдшерсько-акушерських пунктів , шкіл у Червоноармійську , Козині , Крупці , Довгалівці , Ситному , Теслугові , Підзамчому , дитсадків , будинків культури і клубів Зарічне , Ситне , Крупець , Теслугів , райкоопунівермагу.
Розвивалися колгоспи як багатогалузеві виробництва, використовуючи свої прибутки для задоволення соціальних потреб людей. Одночасно проводилося опитування щодо повернення місту його історичної назви Радивилів та перейменування Червоноармійського району на Радивилівський. Лише 3 березня р. Верховна Рада України прийняла Постанову, якою місто Червоноармійськ перейменовано на Радивилів, а Червоноармійський район на Радивилівський. Розподіл населення за віком та статтю [6] :.
У межах Радивилівського району було створено 46 виборчих дільниць.
Навігаційне меню
Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. У Радивилівському районі Рівненської області нараховується 62 пам'ятки історії. У селі Пляшева розташований Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» [8] , Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах. Пам'ятки архітектури: церкви в Пляшевій , Коритному , Митниці , Радивилові св. Олександра Невського та ін. Юрія Вовка було звільнено з посади голови адміністрації «за неналежне виконання службових обов'язків» [9]. Радивилівський районний будинок культури, з кінця року - міський, є закладом системи Міністерства культури і туризму України.
Сучасне приміщення побудоване року. Першими працівниками бібліотеки були Шевчук Ващук Лідія Никифорівна — зав. Книжковий фонд нараховував лише 33 книги.
Знайомства Радивилів
Помітну допомогу в його комплектуванні надали бібліотеки сусідніх областей України — Харківської, Чернігівської, Полтавської, Сумської, Київської і інші, які надіслали свої бібліотечки. Надходила література і з обласного бібколектору. Таким чином, на кінець року книжковий фонд становив вже 7 тисяч примірників книг, яким користувалося читачів. Спеціалістів бібліотечної роботи майже не було, тому спостерігалась велика плинність кадрів. Поступово зростав книжковий фонд та кількість читачів районної бібліотеки, розширювалась структура і штат, поглиблювався зміст та вдосконалювались форми роботи з читачами.
З 20 листопада року відкрито читальний зал, яким стала завідувати Людмила Робота, а згодом — Лідія Іванівна Козак. З метою кращої організації нестаціонарного обслуговування робітників підприємств та населення віддалених вулиць міста був створений пересувний фонд з 1 жовтня року, завідувачкою якого призначено Ніну Прохорівну Дмитрієву, а з 15 лютого року — Євгенію Іллівну Савчук. Методична робота районної бібліотеки розпочала свою діяльність з року. На той час уже діяли 21 хата-читальня і 7 сільських бібліотек, яким працівники районної ланки надавали методичну і практичну допомогу в роботі з читачами та організації масової роботи, проводили з ними навчання бібліотечній справі, так як працівники сільських закладів культури не мали спеціальної освіти.