Ще річним юнаком я став ініціатором вертепу, виготовляв костюми, а всі заколядовані гроші ми віддавали до церкви. Брав участь у художній самодіяльності, грав у різних виставах. Як студент «Львівської політехніки» був учасником танцювального ансамблю.
2.Комплекс споруд Єзуїтського колегіуму
Нам довелося виступати на сценах Львівської опери та ін. Вже пізніше, в році, відроджували «Вертеп», а в році — «Маланку». Чи правили в церкві, чи ні — одяг на кожному був святковий. Слово священика було в особливому авторитеті, пошанівку в нашій хаті. І вже підсвідомо найвищою висотою людини для мене було мовлене в церкві слово. Щасливі дитячі мрії про сан священика в атеїстичні часи не здійснилися, проте Господь в особливий спосіб покликав мене слугою на свої стежки.
В моєму житті були важкі недуги, які я переніс і витерпів завдяки молитві. І я зрозумів, що прийшов час віддяки Всевишньому. Радянська освіта не вчила студентів-архітекторів, як будувати церкви. Це мистецтво осягав самостійно, вивчав світову культуру і традиції християнського народу. З допомогою молитви та праці вдалося спроектувати і збудувати шість церков: церкву Різдва Пресвятої Богородиці в селі Тюдів; церкву Архістратига Михаїла в селі Верхній Угринів; Собор Пречистої Діви Марії у селі Рибне; церкву Покрови Пресвятої Діви Марії в селі Футори Тернопільської області; церкву Покрови Пресвятої Діви Марії в селі Вікторів і церкву Введення в храм Пресвятої Богородиці в селі Боднарів.
А як на Вашу власну думку, чи реалізували свій талант, наскільки «виконали програму» свого життя? Впевнений, що своє життя я не змарнував і Бог дасть мені наснагу на зведення ще не одної архітектурної споруди. Власне, це три кити, на яких стою. Бо належу до тих, хто любить не лише працю і людей, а й середовище. Моя дружина Наталія, вродлива і мужня жінка, підтримувала мене у всіх починаннях, завжди була поруч, виходжувала після операцій, додавала сили, віри, натхнення. Разом ми вже 50 років, виховали двох чудових дітей — сина Петра і доньку Лесю, котрі подарували нам прекрасних внуків — Богдана, Юлію, Дарія.
Виконав декілька десятків творів, переважно краєвиди та етюди з натури. Проте багато робіт, які посилав на виставки, не повернулися. Якщо так, то у чому він, Ваш оптимізм, проявляється? Проте, на моє глибоке переконання, мрії здійснюються Але то справа праці й розуму, а не байдикування і очікування. І все це в Божих руках.
Яка Ваша думка щодо просвітницької діяльності книгозбірень? Це дозволить їй бути сучасним, доступним, толерантним закладом, який сприяє розвитку наукового, інтелектуального, духовного потенціалу громади. Нинішні культурно-мистецькі проекти бібліотек, їх високопрофесійна інформаційно-пошукова робота сприяють збереженню та популяризації пісенного мистецтва, фольклору, традицій регіону. Народні ж промисли тим сильні, що є основою нашої національної інакшості й ідентичності, але потребують передачі з покоління в покоління. Бібліотеки повинні стимулювати інтерес громади до культурно- мистецьких надбань свого регіону.
Але, на мою думку, відділ літератури з мистецтва чудово справляється з цим завданням. Ви йдете у ногу з часом, а інколи й випереджаєте його. Дякую вам за таку велику роботу і за увагу до мене. Відверто скажемо: Григорію Петровичу у цьому житті пощастило, адже його наполеглива праця, цілеспрямованість і віра у власний творчий потенціал сприяли широкому громадському визнанню.
Митцю вдалося органічно поєднати творчість із важкою працею архітектора. Щоденна праця, помножена на відверту любов до мистецтва, стала сенсом і важливою опорою в житті митця. Григорій Будзик став лауреатом Державної премії Української РСР з архітектури, нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям», грамотою Верховного Архієпископа Києво- Галицького Кардинала Любомира Гузара. На творчому рахунку майстра чимало здобутків, які передували цій високій відзнаці.
- 1.Замкова гора Бона.
- знайомства плюс розмір Антрацит Україна?
- Міністерство соціальної політики України – Telegram.
- вік знайомств в Таврійськ Україна!
Серед них керівництво і участь у проектах з реконструкції, будівництва та благоустрою парків культури, майданів та скверів на Івано- Франківщині. З-поміж найвідоміших проектів — реконструкція вул. Радянської нині Незалежності та створення пішохідної зони в м. Івано-Франківську, реконструкція площі перед аеропортом, Меморіального скверу на вул.
Незалежності, площі Міцкевича та скверу поряд із медичною академією, облаштування меморіального кладовища на вул. Лепкого, площа перед облдержадміністрацією по вул. А ще — Музей борців за волю України в рідному селі, кафе «Кристал», що на вул. СТЕПАН ГЕНИК: «ВИСОКИЙ ПОЛІТ РОЗКУТОЇ ДУШІ» Степан Геник — непересічна, багатогранна особистість, фахівець найвищого класу, гранично вимогливий, але уважний і чуйний, завжди відкритий для спілкування. Сенс його життя у тому, щоб гідно служити народові. З тривогою сприймає ситуацію, яка нині склалася в Україні. Тому поряд із працею за основною спеціальністю вивчає історичні, педагогічні, соціально-гігієнічні та культурологічні проблеми.
людям, працює для них», — зазначають колеги Степана Миколайовича, співробітники кафедри загальної хірургії ІФДМУ.
Новини – Теребовлянська об'єднана територіальна громада
Народився Степан Миколайович Геник першого січня року у селі Нижній Березів на Косівщині. У шість років відразу з другого класу розпочав навчання в Нижньоберезівській неповній середній школі, потім з 8-го класу — в середній школі села Середній Березів. Після здобуття середньої освіти в році вступив на лікувальний факультет Станіславського медичного інституту. У студентські роки відзначався громадською діяльністю. З третього курсу навчання захопився науковою роботою при кафедрі фармакології.
З відзнакою закінчив вуз і, працюючи на посаді завідувача хірургічного відділу і головного лікаря Войнилівської районної лікарні, продовжив розпочаті ще в студентські роки наукові дослідження. У році захистив кандидатську дисертацію, у році перейшов на науково-педагогічну роботу в інституті.
- безкоштовний сервіс знайомств - - Жашків Україна.
- знайомства з хлопцями в Краматорськ Україна?
- знайомства графство в Богуслав Україна.
- зустрічатися з хлопцем Молодогвардійськ Україна!
Завдяки працелюбству і наполегливості Степан Миколайович став відомим лікарем, вченим-винахідником, конструктором оригінальних хірургічних інструментів, завідувачем кафедри загальної хірургії Івано-Франківського державного медичного університету, професором, заслуженим діячем науки і техніки України. Феномен Степана Геника — в його обізнаності і працелюбстві. Це людина, яка ніколи не перестає вчитися. Свідченням цього є часті візити професора до книгозбірні. І можемо стверджувати, що сфера його інтересів справді багатогранна Батько, Микола Миколайович, працював ковалем. Мати, Параска Степанівна, була колгоспницею.
Зростав я у мальовничій місцині, черпав енергію від природи та навчався всього у талановитих людей, серед яких зростав.
12 об'єктів, з яких варто почати знайомство із Кременцем
Дружина, Мирослава Дмитрівна, як і я, лікар. Мої сини продовжили сімейну справу: Ігор — завідувач хірургічного відділу Богородчанської центральної районної лікарні, Юрій очолює групу трансплантологів з пересадки печінки від живих донорів у Лос-Анджелеській державній лікарні. Із пересадок печінки дітям від живих донорів пересадок зробив особисто. За успіхи з трансплантації печінки та інших органів Лос-Анджелеський університет у листопаді року присвоїв йому звання професора університетської клініки.
Я щасливий дідусь. Маю трьох внучок, трьох онуків і правнучку. Тільки вона здатна протистояти труднощам. Батьки повинні виховувати своїх дітей на традиціях народу, щоб ці традиції збереглися і передалися наступним поколінням. Це і є джерело духу, вогонь любові, який передається з душі в душу. Там і коріння, й крона родового дерева, генеалогічного дерева нації. Чуйний і уважний, Степан Миколайович щиро піклується про хворих, сміливо впроваджує у практику передовий досвід, досягнення вітчизняної та закордонної медичної науки.
В його практиці було чимало вдалих експериментів, цікавих висновків, зроблених у результаті спостережень біля ліжок хворих. Трудовим будням Степана Геника присвячено документальний кінофільм «Сільський лікар». Автори фільму показують свого героя на клінічному прийомі, за операційним столом. А у вільні хвилини Степан Миколайович серед відвідувачів сільського клубу, за грою в більярд. Фільм «Сільський лікар» вийшов на екрани області. Волков, оператор Ф. Лише сім років минуло відтоді, як я закінчив Івано-Франківський медичний інститут і працював хірургом у Войнилівській сільській лікарні.
Саме у цю лікарню екран і переносить глядача. Йшов прийом хворих, я розпитував пацієнтів про їхні недуги. З великою довірою ставляться до мене хворі, діляться пережитим, радяться, просять допомоги.