Матеріалістичні погляди обстоювали передові діячі суспільної думки, передусім революційні демократи І. Франко, П. Грабовський та ін. Українська література того часу розвивалася у тяжких суспільно-політичних умовах, однак досягла високого рівня розвитку, її зростання зумовлювалося великим впливом геніальної творчості Т.
Шевченка, передової російської літератури, революційно-демократичних та національно-визвольних ідей.
- Сьогодні у Вінниці?
- великі очікування від Євпаторія Україна;
- знайомства з чоловіком з Українка Україна;
В українській літературі у суперечливому переплетінні й-протиборстві співіснували революційно-демократичний, демократичний і буржуазно-ліберальний напрями. Повної зрілості досягли всі її жанри-проза, поезія, драматургія, публіцистика тощо. Для художнього відображення дійсності письменники використовували різні методи. Провідним серед них став критичний реалізм.
Розширилася тематика літературних творів. У них з'явилися образи представників різних верств тодішнього суспільства, в тому числі «нових ' людей» - революційних борців.
Президент України; Указ, Перелік від 07.02.2021 № 32/2021
Великого поштовху розвитку української літератури надав журнал «Основа», Чимало творів письменників Східної України друкувалось у періодичних виданнях на західноукраїнських землях - «Вечорницях», «Меті», «Ниві», «Правді», «Зорі». Консолідації літературних сил України сприяли альманахи «Рада», «Степ», «Складка» та ін. Значним фактором збагачення літературного процесу були особисті контакти письменників.
Демократичний напрям в українській літературі представляла видатна письменниця Марко Вовчок У своїй першій збірці «Народні оповідання» вона гнівно засуджувала кріпосницький лад, із великою любов'ю змалювала образи простих людей. У пізніших українських і російських оповіданнях, повістях, романах «Інститутка», «Ледащиця», «Маруся», «Панська воля», «Кармелюк», «Невільничка», «Записки причетника» та ін.
У демократичному руслі протікала творчість видатного українського байкаря Л. Глібова В алегоричній формі він зображував безправне становище селянства, свавілля поміщиків, капіталістичний визиск трудящих, паразитизм чиновників, лицемірство і прислужництво «Вовк та Ягня», «Вовк і Вівчарі», «Щука», «Лисиця і Ховрах», «Лев на облаві» та ін. Популярними стали також його ліричні поезії та вірші для дітей. Талановитий письменник-різночинець А. Свидницький створив перший зразок реалістичного соціально-побутового роману з сучасного життя - «Люборацькі», в якому показано занепад старосвітської родини сільського священика у трьох поколіннях.
Цей твір засвідчив прямування української реалістичної прози до показу широких епічних картин життя суспільства, до аналізу складних відносин пореформеного часу. Революційним пафосом були пройняті вірші молодого Свидницького «Україно, мати наша», «В полі доля стояла», «Росте долом березина». Яскравою зіркою на літературному небосхилі засвітилося ім'я поета-демократа С.
Руданського Широкої популярності зажили його мелодійні ліричні поезії «Повій, вітре, на Вкраїну», «Ти не моя» та ін. Ряд його віршів громадянського звучання «Над колискою», «Гей, бики! Славу поетові принесли також його гумористично-сатиричні вірші - так звані співомовки. У ті роки в літературу ввійшла нова плеяда високоталановитих письменників. Це насамперед І. Нечуй-Левицький , який створив класичні зразки соціально-побутової повісті та оповідання.
Реалістично письменник відтворив життя, побут та психологію селян, заробітчан, бурлак «Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім'я» , інтелігенції «Хмари», «Над Чорним морем» , духовенства «Старосвітські батюшки та матушки», «Афонський пройдисвіт» , міщан «На Кожум'яках». На революційно-демократичних засадах базувалася творчість Панаса Мирного Автор новаторських соціально-психологічних романів і повістей з народного життя, він підніс українську прозу до високого рівня художньої досконалості. Романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні? Автор нещадно викрив кріпацтво та його пережитки, весь тогочасний гнобительський лад, створив образи борців за соціальне визволення.
Служінню ідеалам трудового народу присвятив свою творчість революціонер-демократ П. Грабовський Розглядаючи літературу як «живу творчу силу громадського руху», він створив на засланні пристрасні революційні поезії збірки «Пролісок», «З півночі», «Кобза». У них поет вилив усі свої палкі почуття до експлуатованих і гноблених, проголосив непохитну віру в революційне перетворення світу. Співцем трудових низів, виразником їхніх надій та прагнень був поет-демократ І. Манжура У багатьох поезіях збірки «Степові думи та співи», «Над Дніпром» він талановито змалював гірку долю трудящого селянства, наймитів, бурлак, заробітчан, оспівував героїчне минуле українського народу.
У х роках розпочалася творча діяльність М. Коцюбинського У цей час він поступово звільнявся від культурницьких ілюзій та утверджувався на революційно-демократичних позиціях. У ранніх творах «П'ятизолотник», «По-людському», «Дорогою ціною», «Для загального добра» та ін.
Громадянські мотиви дзвінко зазвучали уже в ранніх поезіях Лесі Українки Л. Косач-Квітка; - «Досвітні огні», «Без надії сподіваюсь», «Товаришці на спомин», «Слово, чому ти не твердая криця» та ін. У х роках велику культурну й громадську діяльність розгорнув Б. Грінченко , погляди якого в основі були демократичними, хоч і відзначалися суперечливістю. У поезіях збірки «Пісні Василя Чайченка», «Під сільською стріхою» та ін. Своєрідним явищем в українській літературі була поетична творчість Я. Щоголєва -збірки «Ворскло», «Слобожанщина». У х роках з'явилися перші поезії В. Самійленка Найповніше його талант розкрився у сатиричних і гумористичних віршах «Ельдорадо», «Як то весело жить на Вкраїні», «Патріота Іван» та ін.
У гострих ідеологічних колізіях розвивалася література на західноукраїнських землях. Становлення її демократичного напряму відбувалося під впливом передової східноукраїнської та російської літератури. Чимало самобутніх творів належить письменникові-демократу Ю. Федьковичу - поезії «Дезертир», «Старий жовнір», «Довбуш», «Кобилиця», «Браття-опришки, гайда за чару», «В день скопу батька нашого Тараса У них він яскраво відтворив побут, звичаї, психологію, надії та прагнення гуцулів, кликав до боротьби за соціальне і національне визволення, висловив свою глибоку любов до рідного краю.
У х роках у Східній Галичині розцвів могутній талант письменника, вченого, громадсько-політичного діяча революційно-демократичного напряму І. Франка Він створив класичні зразки громадянської, філософської та інтимної лірики збірки «З вершин і низин», «Зів'яле листя», «Із. Серед прозових творів Франка особливе місце посів бориславський цикл оповідання «Ріпник», «На роботі», повість «Борислав сміється» та ін.
Поряд з І. Франком плідно працювала плеяда його талановитих однодумців - М. Павлик, Н. Кобринська, С. Ковалів, Т. Бордуляк, Є. Ярошинська та ін. Драматургія і театр. Українська драматургія розвивалася, спираючись на кращі здобутки усієї літератури, на драматургічні традиції І. Котляревського, Т. Шевченка, на досвід передової російської драматургії. Цей розвиток нерозривно пов'язаний із театром, оскільки провідні драматурги були водночас організаторами і керівниками театральних труп.
Остаточно утвердившись на позиціях критичного реалізму, українська драматургія збагатилася десятками нових п'єс, нерідко першорядної суспільно-культурної та художньої цінності, в яких порушувалися важливі проблеми життя народу, висвітлювалися найголовніші конфлікти того часу, змальовувалася ціла галерея образів пореформеної доби.
сільське господарство
Драматургічна спадщина М. Кропивницького - це понад 40 п'єс. Серед них: «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «Дві сім'ї», водевіль «По ревізії», жарт «Пошились у дурні» та ін. У постійних творчих пошуках драматург ішов шляхом поглиблення психологічних характеристик своїх героїв, використання скарбів усної народної творчості, розширення жанрів української драматургії.
Характерною особливістю Кропивницького є незвичайне вміння добирати і майстерно представляти типові соціальні явища, створювати характерні побутові сцени, малювати драматичні картини народного життя.
сільське господарство - Новини Вінниці - Моя Вінниця
Багатогранним був талант письменника і драматурга М. Старицького , автора численних історичних романів трилогія - «Перед бурею», «Буря», «Біля пристані»; «Руїна», «Молодість Мазепи», «Розбійник Кармелюк». Дбаючи про розширення репертуару українського театру, Старицький вправно обробив ряд п'єс різних авторів та інсценізував багато прозових творів українських, російських та зарубіжних письменників - «За двома зайцями», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок», «Утоплена», «Юрко Довбиш», «Циганка Аза» та ін.
Переосмислені та значно художньо удосконалені, ці обробки стали по суті новими самостійними творами. Серед власних п'єс Старицького найвідоміші соціально-побутові драми «Не судилось», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Талан», історичні драми «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Остання ніч», низка дотепних водевілів. У основі своїй творчість Старицького реалістична, демократична змістом і спрямуванням, перейнята гарячим почуттям любові до рідного народу та його героїчного минулого. Найвизначнішою постаттю в українській драматургії другої половини XIX ст. Карпенко-Карий Його драми та комедії поряд із п'єсами Кропивницького і Старицького становили міцну основу репертуару українського реалістичного театру.
У драмі «Бурлака» змальовано глибоко правдиві картини приниження і визиску селянства багатіями, подано образ шукача правди, що утверджував ідею непримиренності до будь-якої соціальної несправедливості. Комедія «Розумний і дурень» показує народження прошарку «хазяйновитих мужиків», які перетворювалися в нову експлуататорську силу. У плані психологічної соціально-побутової драми написані відомі п'єси «Наймичка», «Безталанна». Невмирущу славу драматургові принесли його сатиричні комедії «Мартин Боруля»; «Сто тисяч», «Хазяїн», у яких висміяно гонитву багатіїв різного калібру за наживою, їхню глитайську психологію.
Творам драматурга притаманні незвичайна емоційність, ліричність, напруженість ситуації, яскравість мови персонажів, показ органічних зв'язків людини з її оточенням. Драматичні твори писали також прозаїки І. Грінченко «Степовий гість», «Ясні зорі» та ін. Видатним майстром драматургії був І.
Він створив класичні зразки соціально-психологічної драми «Украдене щастя», «Учитель» , народної комедії «Рябина» , романтично-легендарних творів на історичному матеріалі «Сон князя Святослава», «Кам'яна душа» та ін. У них правдиво відображено картини народного життя, суспільні процеси, що відбувалися на західноукраїнських землях в останній чверті століття. Ідейна глибина, демократичний пафос соціального викриття, сила реалістичного проникнення в суспільні відносини, в морально-етичні засади пореформеної доби - все це свідчило про новаторський характер української драматургії другої половини XIX ст.
Український драматичний театр по суті був під забороною. Згідно з відомим Емським указом р. Однак і в цей час категорично заборонялося створювати «спеціально малоросійський театр». Цензура обмежувала тематику українських п'єс мотивами побуту або ж кохання. Не дозволялося відображати на сцені історичні події, які нагадували б про колишні «зольності» українського народу, його боротьбу за незалежність.
Ця заборона діяла десять років. Отож театральним діячам України доводилося діяти у надзвичайно важких умовах. Плідним ґрунтом, на якому визрівало українське професійне сценічне мистецтво, був аматорський театр. Лободою та ін. Восени р. Старицький, М. Лисенко, П. Чубинський та ін.
З по р. Активну участь у його організації брали Л. Глібов, О. Маркевич, О. Лазаревський та ін. Лагоди відновив свою діяльність та проіснував до кінця століття. Великим успіхом користувався Сумський аматорський театр рр. Києва» М. Чубинський, О. Русов, О. Левицький та ін. У х роках діяли аматорські театри у Бобринці та Єлисаветграді.