Монюшка з опери «Галька» Ст. Монюшка, пісню-романс «Така її доля» на слова Тараса Шевченка, наслідуючи голос і манеру інтерпретації Петра Білинника. До виступу на київській сцені не дійшло і ось чому. Була зима, канікули. Ми їхали морозної днини вантажівкою до Києва, дорогою співали на все горло, сидячи у відкритому кузові на дошках-лавках, покладених упоперек. Я, виводячи пісень на морозі, підхопив ангіну — і повернувся з Києва ні з чим.
А я ж плекав надію зустрітися в консерваторії з Іваном Сергійовичем Паторжинським він слухав мене влітку в крамниці «Ноти», розташованій напроти оперного театру, де тепер на її місці неоковирний багатоповерховий бетонний будинок, радив по закінченні десятирічки зайти до нього в консерваторію на прослуховування, але після ангіни, яка понівечила голосниці, така потреба відпала. Зростав я під материним крилом аж до вісімнадцяти літ. Що зростав без батька, мене обходило ніби так і треба, лише зрідка поймав щем.
Other cities Kiev
А от по закінченні десятирічки, коли готувався стати студентом філологічного факультету українського відділення Київського державного університету, тепер Національного університету імені Тараса Шевченка, від матері довідався, що батько мій був заарештований, кудись засланий. Я сушив собі голову, як мені про це написати в автобіографії і в анкеті. Я не хочу, щоб Федосева провина перетяла тобі дорогу до навчання.
Брат твій, Ваня, вже поплатився життям за батька, тож напиши, що твій батько року засуджений і про подальшу його долю ти нічого не знаєш. Може, зійде…» І я прислухався до материної поради. Цей обман тоді мені зійшов з рук. Щоправда, Київський університет я взяв «штурмом» за другим заходом. За першою спробою дістав «задовільно» з географії: жорстокий екзаменатор, мабуть, вирішив мене «провалити» і запитав: «У яких містах радянської країни виробляють комбайни і якої марки?
Було ще запитання про залізничний транспорт — і я теж не знайшовся на відповідь. Поразку свою зі вступом я сприйняв драматично. І раптом до мене підійшов інтелігентний чоловік, запитав, чому плачу. Дізнавшись, як я склав вступні іспити, запропонував мені забрати документи з університету і разом з ним іти до Київського інституту іноземних мов — туди мене з моїми оцінками приймуть на відділення німецької філології. Я категорично відмовився, пояснивши, що хочу навчатися лише в цьому вузі, студіювати українську філологію.
Чоловік, — то, певно, був викладач інституту іноземних мов, — журно похитав головою, сказавши: «Вільному воля» — і пішов від мене. Я повернувся додому. Соромно було дивитися односельцям у вічі: кращий учень у школі — і провалився на іспитах! А більшість однокашників повлаштовувалися хто в Києві, хто в містечках області, а я повернувся в Черняхів. Мені запропонували роботу в колгоспній конторі, та я відмовився і вирішив себе жорстоко покарати — вранці 1 вересня того ж таки року, з вилами і батогом у руках пішов на колгоспну бригаду за рознарядкою на роботу.
Злорадці мене зустріли з насмішкою і уїдливими словами:. Нащо, хлопче, тобі було гарно вчитися, щоб опинитися серед нас, малограмотних! Інші твої однокашники якось повлаштовувались, дістали паспорти. Куди ж ти подасися без паспорта? Може ж, доля всміхнеться мені наступного року? Я одержав рознарядку запрягти коня в безтарку й відвозити зерно на тік.
- швидкісні знайомства християнина поблизу Житомир Україна.
- понад 40 знайомств Сєвєродонецьк Україна.
- підключити сайт в Бахмут Україна.
- Знайомства з дівчинами в місті Tarashcha?
- Знайомства з дівчинами в місті Tarashcha.
- ❤ ЗНАЙОМСТВА Київська область ❤ - ;
Запрягати коня я не вмів, отож попросив допомоги в якогось чоловіка — і гайда в поле з-під молотарки зерно підбирати і везти на тік. Хтось із хлопців вирішив наді мною покпити: шмагонув батогом мого коня — і він помчав. Я вхопився за віжки, спробував його зупинити, а парубійко єхидно розреготався й почав далі підстьобувати коня й вигукувати:. Знявся сміх. Усе ж знайшовся розумний, присоромив похабного парубійка, а коня зупинив, заспокоїв…. Так розпочався мій перший трудовий день у колгоспі. Я намагався працювати там, де можна заробити віз вівсяної, ячмінної, гречаної чи просяної соломи, полови для Красулі на зиму — то ж були важкі роки, коли за трудодень платили мізер, однак на тяжкій роботі біля молотарки остюки, пилюка заліплювали очі, носа, рота, потрапляли в горло, легені можна було заробити для корови якогось сіна-соломи, бо ж купити на базарі не випадало — не привозилося.
Третину добового молока мати віддавала сусідам в обмін на лушпиння з-під картоплі, буряків, моркви, капусти за оберемок якось там сіна, аби тільки годівниця корівка не захляла, благополучно визимувала. Красуля, забачивши мене ще на розі вулиці, летіла, обганяючи корів, до двору, радісно ревла, а зустрівшись зі мною, лизала руки, а я обнімав її, нашіптував ласкаві слова, пригощав її чимось смачненьким.
Начните общаться прямо сейчас!
Мені здавалося, що лагіднішої над мою Красулю в селі не було. Та і мати рачкувала на буряках, щоб заробити гарбу — дві гички для тої ж таки корови…. У колгосп «Червона зірка» на роботу я ходив усю осінь і весну: клав у торбинку з їжею якусь потрібну книжку, записничок, в обідню перерву відходив десь убік опрацьовувати запланований на день матеріал. Молоді хлопці глумливо тупили очі в мій бік і пускали безжально шпильки: «Вчи — не вчи — марні зусилля!
До біографій визначних діячів
Привчайся жити, як ми, — і не рипайся далі, не корч із себе розумника! Що більше наслухався глузувань, то сильніше визрівав у мені дух супротиву — і працював, працював над собою, поглиблюючи знання з мов, історії, географії, перечитував програмні твори з літератури. За місяць до іспитів в університеті я розпрощався з роботою в колгоспі «Червона зірка», перебрався до сестри Віри в Київ і щоденно від відкриття до закриття просиджував у бібліотеці імені КПРС тепер це Парламентська бібліотека , готуючись до вступних іспитів.
Працівники цієї установи настільки перейнялися симпатіями до мене, що дозволяли на ніч брати додому потрібну мені книжку і принести наступного ранку.
Мене зворушувала ця довіра. Розпочалася хвилююча пора складання іспитів. Поспішаю на останній, з географії. І треба ж! Біля мене опинився викладач, отой, що минулого року поставив з географії «задовільно». Ану ходімо пішки до університету, це ж недалечко, а дорогою розкажеш, як готувався до іспитів, як склав попередні. Я теж прийматиму іспит з географії в червоному корпусі.
- Україна, Батьку, в нас одна | Cвятопокровська Подільська церква?
- Основні посилання.
- зона знайомств в Корсунь-Шевченківський Україна.
- Україна, Батьку, в нас одна!
- До біографій визначних діячів.
- Online Dating in Tarashcha, Kiev!
- Знайомства Тараща. Безкоштовний сайт знайомств онлайн в Таращі?
- елітний додаток для знайомств в Пирятин Україна.
- швидкі знайомства Арциз Україна.
- Сайти знайомств поблизу Зугрес Україна.
- звязки, знайомства в Пятихатки Україна!
- Тараща | Знайомства 💗 | Київська область — mistaUA;
Я весь похолов, хотів утекти від нього, але він міцною рукою зупинив мене, тепло глянув у очі і запитав:. Я так розгубився, що йшов до червоного корпусу університету сам не свій. Я аж не стямився від радості, кинувся до своїх з проханням: «Пропустіть мене першим! Витягнув білет, пробіг очима запитання в ньому і кажу:. Давайте Вам швиденько відповім на запитання, а то раптом ВІН зайде … Викладач розсміявся, збадьорив мене:.
Я заторохтів, мов горохом об стіну, але, мабуть, відповідав правильно, бо викладач мене зупинив і попросив перейти до другого запитання. Невдовзі він знову зупинив, задав якесь додаткове запитання, а коли я без обдумування почав упевнено відповідати, він знову зупинив мене:. Бажаю успіхів у навчанні, Кагарлицький! О як я засяяв! Яким щасливим вибіг із аудиторії і кинувся в обійми Володі Плачинди, котрий, на жаль, не витримав і цього року конкурсу і вступив до університету аж за третім заходом.
Знайомства Київська область
Приїхав у Черняхів до мами. Радість переповнює груди. Як не радіти? Віднині я студент провідного вузу України! А тим часом злі сусідські язики по-своєму прокоментували мій вступ: «Ось побачите, де дінуться Тетянині корова, теличка, порося — продасть і розрахується за гарні оцінки!
На щастя, їхні пророкування не справдилися — і роти їхні невдовзі закляпились. За навчання в університеті я взявся з жадобою: уважно слухав лекції викладачів, добросовісно конспектував їх — і до зимових, весняних екзаменаційних сесій мені було готуватися порівняно легко. До того ж не вилазив із університетської бібліотеки — читав програмні твори з літератури, конспектував рекомендовані статті Маркса, Енгельса, Леніна… Одне слово, був зразковим студентом. І дбав, щоб жоден іспит, залік не дістався мені незаслужено.