Яворницького періоду революції рр. Сміянова про будинок Д. Яворницького в першій половині ХХ ст. Манько про національну еліту Катеринославщини у державотворчих процесах періоду початкових етапів Української революції березень квітень рр.
Шейміна про участь дніпропетровців у дисидентському русі України рр. Хоча представлені в даних розвідках персоналії мали різне соціальне походження, ідеологічні відмінності, всіх їх об єднувала любов до рідного краю. Одним із центральних розділів у підготовленому збірнику є третій, де зосереджені статті стосовно освіти, науки, духовності та культури.
За історичною хронологією обраних сюжетів цей розділ є найширшим, який відбиває матеріали різних епох. Періоду Київської Русі стосується стаття Г. Виноградова про Дніпровські пороги як символічний південний кордон Русі часів Володимирового хрещення. Значно більше розвідок написано на матеріалах періоду ХІХ початку ХХ ст.
Це, зокрема, статті: Л. Лучки про перші бібліотеки Катеринослава, Л. Прокопенка про розвиток професійної освіти на Катеринославщині у другій половини ХІХ на початку ХХ ст. Прокопенка про поступ жіночої середньої освіти в Катери-. Буланової про особливості духовного життя польської національної меншини на Придніпров ї упродовж х рр. початку ХХ ст. Хронологічно до зазначених матеріалів примикає стаття Є. Сніди, в якій показано адміністративно-територіальний устрій Російської православної церкви Катеринославської єпархії рр. У цьому ж розділі вміщено кілька статей, які стосуються сучасного періоду.
Так, В. Іваненко висвітлив досвід, стан і перспективи загальнодержавної програми «Реабілітовані історією» на Дніпропетровщині, В. Бекетова оповіла про приватні музеї в Дніпропетровській області на сучасному етапі, Г. Євсєєва, Ю. Великородна та В. Сухов проаналізували стан нерухомої культурної спадщини Дніпропетровська: проблеми та перспективи збереження, Т.
Цимбалова розкрила особливості архітектурно-планувальної адаптації прибуткових будинків Катеринослава для сучасних умов. Четвертий розділ видання «Археологічні старожитності» представлений матеріалом Є. Фещенка та К. Мінакової, який стосується організації та проведення ІІІ Міжнародної україно-польської археологічної експедиції нової сторінки розвитку археологічних студій на історичному факультеті Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.
Отже, всього на сторінках збірника вміщено 24 наукові статті. У них введено до наукового обігу чимало нових або маловідомих першоджерел, актуалізовано недостатньо досліджені історико-краєзнавчі сюжети та переконливо доведено, що в різні історичні епохи наш край славився культурно-духовними, освітянськими й науковими традиціями, був місцем активного суспільно-політичного життя. Насамкінець, зичу всім читачам нашої збірки цікавого і змістовного читання, яке, сподіваюся, спонукатиме до нового осмислення минувшини Придніпровського краю. Головний редактор доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара С.
Світленко р. ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УДК 94 Стороженко Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара ЧИ БУЛА НА МИКИТИНОМУ РОЗІ ЗАПОРОЗЬКА СІЧ Розглянуто гіпотезу С. Величка про існування упродовж рр. на Микитиному Розі Запорозької Січі в контексті «універсального ключа» та на засадах історико-системного методу. Дослідження показали, що Запорозької Січі на Микитиному Розі ніколи не існувало і що за всю історію запорозького козацтва на Низу Дніпра, у Великому Лузі існували лише три Запорозькі Січі як військово-адмістративні утворення низового козацтва: Базавлуцька рр.
та Підпільненська рр. Ключові слова: Микитин Ріг, Запорозька Cіч, «універсальний ключ», історико-системний метод. Стороженко Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара БЫЛА ЛИ НА НИКИТИНОМ РОГУ ЗАПОРОЖСКАЯ СЕЧЬ Рассмотрена гипотеза С. Величко о существовании на протяжении гг. на Никитином Рогу Запорожской Сечи в контексте «универсального ключа» и на основе историко-системного метода.
Исследования показали, что Запорожской Сечи на Никитином Рогу никогда не существовало и что за всю историю запорожского казачества на Низу Днепра, в Большом Луге, существовали только три Запорожские Сечи как военно-адмистративные образования низового казачества: Базавлуцкая гг.
и Подпольненская гг. Ключевые слова: Никитин Рог, Запорожская Сечь, «универсальный ключ», історико-системный метод. Стороженко, Out sacred duty is to care about authenticity of the knowledge about our past, hence we need to verify these hypotheses, using the newest methodology of research.
In particular, Samiilo Velychko, author of the chronicle, who obviously didn t read documents about the beginning of Khmelnyckyi uprising, but wanted his chronicle to be more full, offered unverified hypothesis that in at Mykytyn Rig Zaporozhian Sich existed and Khmelnyckyi leaned on its military resources, when he prepared uprising against Polish rule in Ukraine. To make this mythical idea more convincing, S. Velychko delegated to Sich pysar Samiilo Zor ka, who wrote diary diariush of great hetman s campaigns.
This virtual diary S. Velychko used as the source in description of the future events. The author of the article studies the hypothesis of S. Velychko in the context of «the universal key» and basing upon system method, applied to historical material. The research showed that Zaporozhian Sich never existed at Mykytyn Rig.
It is proved that during the whole history of Zaporozhian Cossacks at Velykyi Luh only three Zaporozhian Sich as military and administrative units of Cossacks existed: Bazavluk s ; Chortomlyk and Pidpilnians ka Sich ; others Khotrytsia Sich, Tomalivska and Mykytynska were only siches-outposts. Such conclusion painfully struck the patriots of Nikopol, who didn t know that information given by S. Velyshko about the existence of Mykytyn Zaporozhian Sich is apocryphal, id est false.
Key words: Mykytyn Rig, Zaporozhian Sich, «universal key», system method in historic reserach. Загальновідомо, що серед переліку Запорозьких Січей як військово-адміністративних утворень низового козацтва названа і Микитинська Запорозька Січ, котра нібито існувала протягом рр.
Випадкові фото
Тому цілком закономірною є думка, що Б. Хмельницький, рятуючись від арешту, тікає восени р. на Запорожжя, де спочатку зупиняється на острові Бучки у складі архіпелагу о. Томаківки , а взимку р. підпорядковує Микитинську Запорозьку Січ і використовує її військовий потенціал на початковому етапі повстання. Зокрема, літописець С. Величко детально висвітлює заходи кошового отамана Січі з надання допомоги Б. Хмельницькому [8, с ] 1.
ПРИДНІПРОВ Я: історико-краєзнавчі дослідження
Хмельницького посади кошового отамана Січі не існувало, бо Січ очолював гетьман Війська За- 7. обрала Б. Хмельницького гетьманом Війська Запорозького, і що він на чолі восьми тисяч запорожців вирушив на Жовті Води [8, с. Вищенаведена версія поширена в українській історіографії, її використовують науковці, зокрема вона наведена в усіх наших публікаціях про Жовтоводську битву.
Ніхто з нас не підозрював, що маємо справу з великою «штучною білою плямою», створеною і переданою нам у спадок істориками-попередниками, у першу чергу, стосовно існування Микитинської Запорозької Січі 2 , а також того, на яку ж Січ спирався Б. Хмельницький, готуючи повстання. Помилка щодо існування Микитинської Запорозької Січі, отже й непричетності до неї Б. Хмельницького, виявлена автором цих рядків випадково. Зокрема, за процедурою дослідження воєнного мистецтва у битвах Б. Хмельницького автор цих рядків спробував порівняти структуру й озброєння його армії зі структурою та озброєнням війська Микитинської Запорозької Січі.
Виявилося, що таке порівняння зробити неможливо, оскільки відсутня інформація про те, як була побудована ця Січ та її збройні сили перед повстанням Б. Це питання не давало авторові цих рядків спокою і він почав шукати джерела, які хоча б почасти могли пролити світло на цю проблему, а саме якою все ж таки була структура Микитинської Запорозької Січі напередодні Української революції середини XVII ст.
під керівництвом Б. Посаду кошового отамана Січі вперше ввів Б. Хмельницький у р. у відродженій ним Чортомлицькій Запорозькій Січі, оскільки посаду гетьмана Війська Запорозького він перебрав на себе.
- Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори ";
- Останні новини.
- знайомства з чоловіками в Бердянськ Україна?
- !
- підключити сайт поблизу Жидачів Україна.
- Історія рідного краю - Документ!
- найкращий сайт знайомств Очаків Україна;
Це дає підстави вважати, що запропонована С. Величком Микитинська Запорозька Січ фальсифікат. Величко не знав, що упродовж рр. низове козацтво було знищено або витіснено польською владою з волості та Великого Лугу. Готуючи повстання, Б. Хмельницький спирався тільки на реєстрове козацтво. Величко, Б. Хмельницький, готуючи повстання проти польської влади в Україні, прибув до Коша Микитинської Запорозької Січі, де його обрали гетьманом Війська Запорозького, а також запропонували йому військового писаря, який супроводжував би Б.
Хмельницького і складав діаріуш його походів. На Січі було два писаря: старий Стефан Брацлавський і молодий Самійло Зорка. Враховуючи молодість останнього, похідним писарем і канцеляристом Б. Хмельницького став Самійло Зорка, діяріуш якого почав списувати Самійло Величко як першоджерело. Аналіз діяріуша провів видатний український джерелознавець Микола Петровський, результати якого опублікував у р. у своїй праці «Псевдо-діяріуш Самійла Зорки», в якій показав, що в цьому оповіданні є непевні звістки, чого не повинно бути, коли б це був щоденник сучасника [11 с ].
Отже, Самійло Зорка і його діяріуш теж фальсифікат С. Хмельницького взагалі ніякої Запорозької Січі не існувало, тобто після знищення польською армією у р. Базавлуцької Запорозької Січі за станом на р.
вона не була відновлена. Зокрема, наукова реконструкція битв, проведених Б. Хмельницьким упродовж рр. Жодного разу в джерелах цього періоду вона не згадується. Отже, думка про існування протягом рр. Микитинської Запорозької Січі є помилковою. Автором цих рядків також виявлено, що Запорозьку Січ, яка отримала назву Чортомлицької, відродив Б. тобто через 14 років після знищення Базавлуцької Запорозької Січі за власним проектом її організаційної структури.
ПРИДНІПРОВ Я: історико-краєзнавчі дослідження - PDF Free Download
Закономірно, що колеги-історики були шоковані вищенаведеними повідомленнями і не повірили в існування таких суттєвих «білих плям» в історії Запорозької Січі. Щоб науково довести вищезазначені гіпотези, автор цих рядків узявся за розробку монографії із цих питань на засадах новітньої методології, у якій провідними були історико-системний метод та пасіонарна теорія етногенезу [17, с ]. Дослідження показали, що за всю історію запорозького козацтва у Великому Лузі існували лише три Запорозькі Січі як військово-адмістративні утворення низового козацтва: Базавлуцька «Найстаріша», «Баторієва», рр.
Отримані результати досліджень з історії Запорозької Січі викликали ще більше здивування колег-істориків. Як могло статися так, що видатні історики-попередники, а також величезна армія сучасних істориків, які працюють у інститутах НАНУ та ВНЗ, не могли вирішити цю проблему, а маловідомий військовий історик історичного факультету ДНУ імені Олеся Гончара автор наведеної монографії її блискуче вирішив?
Відповідаючи на вищевикладене, зазначимо, що автор згаданої монографії під час проведення дослідження керувався своїми переконаннями, що «універсальним ключем» для розкриття сутності і стадій становлення українського козацтва в цілому та його Запорозької 1 У польських джерелах назва форпосту «микитинська запорозька січ» не означає, що він належав запорожцям, або був їхнім військовоадмістративним утворенням. Це була запорозька військова база Речі Посполитої, і тому реєстрові козацькі полки, які здійснювали тут залогову службу, і теж мали назву «війська запорозького реєстрового» [5, с.
Січі зокрема, може стати дослідження генезису та еволюції їхніх організаційних та етнічних структур у діалектичній єдності з іншими структурами, що їх оточували і з ними взаємодіяли за період кінця XV середини XVII ст. Цей висновок ґрунтується на закономірностях довколишнього світу. Зокрема, звернемо увагу, по-перше, на те, що саме форма структура будь-якого природного об єкта є джерелом передачі інформації про його сутність [6, c. По-друге, уся природа, Всесвіт, а також людська практика й мислення мають системний характер [10, c. По-третє, інформація про сутність будь-якого об єкта утворення проявляється на функціональному рівні, тобто за умов взаємодії його з навколишнім світом іншими утвореннями [14, c ].
Отже, однією із причин поверховості наших знань про українське козацтво та його Запорозьку Січ є відсутність повної інформації про генезис та еволюцію їхніх організаційних та етнічних структур у діалектичній єдності з іншими структурами, що їх оточували і з ними взаємодіяли.
Бо саме це створює нездоланні труднощі в пізнанні їх функціонального змісту, а також у визначенні стадій їх розвитку. Враховуючи особливість «універсального ключа», обраного для проведення досліджень, а також обмеженість джерельної бази цього козацького періоду, автор цих рядків звернувся за порадою до праць свого колеги по кафедрі проф.
Віталія Підгаєцького, розробника теорії та методології джерелознавства, щодо можливих варіантів методологічного і джерелознавчого забезпечення досліджень обраної проблеми. На думку В. Підгаєцького, джерелознавчу мету наукової праці можна реалізувати за одним із двох шляхів: «Залучаючи до наукового обігу невідомі раніше джерела й досліджуючи їх уже відомими методами або, навпаки, аналізуючи вже відомі джерела новими, у тому числі й запозиченими з інших наук, методами» [12, с.
Враховуючи складність проблеми, а також обмеженість джерельної бази для її вирішення, автор цих рядків вирішив скористатися відомими джерелами та працями істориків, у яких є хоч якась дотична інформація з вищенаведених питань, і застосувати для їх розгляду нові методи дослідження. Серед них обрати системний підхід і системний аналіз, а в їхньому контексті історико-системний метод, за стратегічний напрям методології дослідження вищеназваної проблеми.
Застосування історико-системного методу в аспекті «універсального ключа» сприяє розгляду козацтва і його Запорозької Січі в кон-. Зокрема, вищою системою в цій ієрархії систем є Великий Степовий Кордон України далі Великий Кордон , який був органічним простором виникнення козацтва та розвитку його організаційних структур.
Нижчими системами тут виступають первинні організаційні структури самого козацтва та Січі, а навколишнім середовищем державна структура Речі Посполитої. Проведення структурно-функціонального аналізу цієї ієрархії систем дозволило мінімізувати прогалини в джерельній базі і визначити організаційну структуру: а козацтва до утворення першої Січі; б першої Запорозької Базавлуцької Січі; в Чортомлицької Січі, відродженої Б.
Водночас вдалося отримати відповіді на питання щодо часу та умов виникнення українського козацтва і стадій його розвитку. Окрім того, було виявлено причини відсутності військової організації запорожців упродовж рр. Незважаючи на те, що Микитинської Запорозької Січі не існувало, сучасні історики пишуть про неї наукові нариси, а мешканці м. Нікополь Дніпропетровської області вважають, що на території їхнього сучасного міста в середині XVII ст. розташовувалася Микитинська Запорозька Січ, з якої почалася Національно-визвольна революція українського народу середини XVII ст.
Хмельницького, якому в центрі міста споруджено пам ятник. До поширення цієї хибної думки причетний С. Величко, який подав у своєму літописі інформацію апокрифічного характеру про участь Микитинської Запорозької Січі та її кошового отамана в підготовці повстання Б. Хмельницького [8, c ; 11, c ; 23, c.