У другій половині ХVІІІ ст. Лебединська фортеця втратила військове значення і її вали поступово знесли.
- дівчина знайомства поблизу Овруч Україна;
- .
- знайомства поблизу Верхньодніпровськ Україна?
На території колишньої фортеці зосереджувалися адміністративні установи, Успенська церква, торговий майдан. Поруч розвивалися посад і слободи. Це була плутана система вулиць і провулків. російська імператриця Катерина ІІ ліквідувала слобідські козацькі полки. На території Слобожанщини була створена Слобідсько — Українська губернія, а Лебедин став військовою слободою, центром комісарства Сумської провінції цієї губернії.
Лебедин — повітове місто Харківського намісництва, а в р. увійшов до складу Охтирського повіту відновленої Слобідсько-Української губернії. У р. Катерина ІІ затвердила герб Лебедина у вигляді щита, у верхній частині якого було зображено герб намісницького міста Харкова, а в нижній — на золотому полі лебедя, що символізує назву міста. Цю назву місто носить і до цього часу. Тут народилися перший український мінеролог Ф.
Мойсеєнко Моїсеєнков, і український історик медицини, перекладач і бібліограф В. Джуньковський — місто відвідав український мандрівний філософ і поет Г. Зупинявся він у свого друга Федора Залеського. Наприкінці ХVІІІ ст.
пожвавлюється економічне життя міста. Більшість населення займалась землеробством і скотарством. Водночас прискорився розвиток ремесла й торгівлі.
Істотно збільшилася кількість ремісників, виникли нові цехи: ковальський, шевський, кравецький, ткацький. На греблях Вільшанки діяли 4 водяні млини. Тричі на рік у Лебедині відбувалися ярмарки. З пожвавленням господарської діяльності поступово відбувалася й перебудова міста. затверджується проект його перепланування, розроблений у Харківській губернській креслярні.
Вулиці випрямлялися, центральні квартали набували прямокутної і квадратної регулярної форми. В цілому місто набувало овальних у плані обрисів з чітко окресленим геометричним центром. Проте Лебедин уникнув істотного втручання в містобудівну структуру, яка є досить унікальною. Наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. місто Лебедин виглядало дуже мальовничо.
Центр на території колишньої фортеці мав різноманітні, побудовані на контрасті архітектурні акценти. Тут панував широкий простір Базарного майдану нині — Інтернаціональна площа. Вони були видні здалеку. В центральній частині зосереджувалися також адміністративні будівлі. Цікавою особливістю планування Лебедина є те, що поза центром напрямок вулиць має радіально-контурну спрямованість. З Базарного майдану виходили чотири вулиці: Замкова — до Троїцького майдану, Шевська — до Петропавлівського, Сумська — до Майданської площі нині — площа Волі і Гадяцька тепер — Будильська — до Миколаївського майдану.
Всі інші головні вулиці йшли у бік основних населених пунктів: на Охтирку й Олешню — вулиця Охтирська; на Зіньків — Зіньківська тепер — Першотравнева ; на Межиріч — Межиріцька колишня Широка на Кобижчу, потім — Стахановська, тепер — Кобижча ; на Михайлівку — Михайлівська. На початку основних доріг розташовувалися церкви: по дорозі на Суми — Різдва Христового, при виїзді на Охтирку — Іллінська, по дорозі на Червлене — Миколаївська, по дорозі на Михайлівку — Михайлівська. Замикали кільце з півночі Троїцька, Петропавлівська і Вознесенська, а з півдня — Трьохсвятительська церква. Окрім того, на західній околиці міста розташовувалась Покровська церква, у центрі колишньої слободи Кобижча — Воскресенська, а на Довгалівці — Георгіївська церква.
Лебедин знову стає повітовим містом Слобідсько-Української з — Харківської губернії. В першій половині ХІХ ст. Лебедин був типовим провінціальним містом. Він опинився осторонь головних торговельних шляхів країни, що призвело до сповільнення його економічного розвитку. У місті налічувалося близько 2 тис. Великим лихом для населення були спустошливі пожежі і рр. та спалахи епідемій холери і рр. У першій половині ХІХ ст.
сталися деякі зміни в економічному житті міста. Основними заняттями залишалися хліборобство і тваринництво, водночас подальшого розвитку набули садівництво й баштанництво. У х рр. тут будується паровий млин, стають до ладу 2 цегельні заводи та невеличка механічна майстерня. В середині ХІХ ст. в місті працювали підприємства мануфактурного типу: селітряне, свічкове, 3 салотопні, 3 крохмальні, броварня, 5 красилень, 3 водяні млини і 66 вітряків.
- .
- додаток для лесбіянок поруч Татарбунари Україна.
- італійські знайомства Миронівка Україна?
- місця знайомств Курахове Україна;
- .
- знайомства з чоловіком Київ Україна?
Водночас продовжували розвиватися кустарні промисли. Найбільш поширеними ремеслами були плетіння та фарбування шерстяних поясів і пошиття плахт. Дрібну торгівлю вели лавок. Щотижня відбувалися 2 торги, щороку — 4 невеликі ярмарки, що тривали по 3 дні. в Лебедині почало діяти повітове училище. в місті була відкрита перша лікарня. в Лебедині розпочалися великі роботи щодо впорядкування міста — будівництво дамб і мостів, вимощування доріг та вулиць.
Греблі, збудовані в р. було знесено замок. було затверджено новий генплан Лебедина, розроблений губернським землеміром С. Проте, як і попередній, цей генплан повністю не було втілено в життя. Лише в центральній частині міста, у межах колишньої фортеці, здійснилося регулярне планування.
Позитивний вплив на розвиток передових ідей у Лебедині зробили відвідини міста передовими діячами культури. З по рік у Лебедині жив, працював і був похований поет-романтик М. ХІХ ст. до Лебедина приїздять відомі вчені І. Срезневський, О. Потебня, письменники П. Гулак-Артемовський, Г. Тут вони провели чимало бесід і лекцій просвітницького характеру. У червні р. Місцеве населення влаштувало Кобзареві теплу зустріч. Він зупинявся у братів М. Тут він намалював кілька картин та ескізів. Після аграрної реформи р. економічне і культурне життя Лебедина помітно пожвавилося.
Лебедин — Вікіпедія
Населення міста перевищило 13 тис. Центр почав змінювати масштаб і якість забудови. лебединські купці збудували в центрі міста, на Базарному майдані, новий Гостинний двір, який замінив собою колишні невпорядковані торгові ряди і частково зберігся до наших днів нинішній міський продуктовий ринок. Створене в р.
Лебединське повітове жіноче училище наступного року було перетворене на жіночу гімназію. У лебедині були також міське 4-класне, 3 церковно-парафіяльні 2-класні і 4 початкових училища. стало діяти 4-річне Лебединське ремісниче училище. закінчилося будівництво цегляної, трьохпрестольної Вознесенської церкви. У ньому делікатно поєдналися неросійський стиль, класицизм, бароко і місцевий колорит без канонічних закономірностей. Тричі проїздом бував у Лебедині видатний російський письменник А.
Чехов: у червні й серпні р. та в червні р. У поїздках його супроводжували молодший брат Михайло й артист П. З кінця травня до початку вересня р. в Лебедині жив великий російський композитор С. Лебедин — батьківщина багатьох відомих письменників, учених, громадських і державних діячів.
Уродженцями міста є: активні народовольці х рр. Глівенко — , український художник —живописець Ф. Кричевський , російський письменник-прозаїк М. Ляшко Лященко, , український історик мистецтва С. Таранушенко , професор — хірург і художник М. Милостанов , українські співаки І. Стешенко і Б. Гмиря , радянський державний і компартійний діяч М.
Демченко , український композитор, музикознавець, фольклорист і педагог О. Стеблянко , доктор біологічних наук і письменник М. Доленго Клоков, , український художник-графік В. Зорич Темпи розвитку промисловості міста значно прискорилися після прокладення залізничної колії Лебедин — Боромля р. в Лебедині встановлено першу в провінції Російської імперії телефонну станцію. На початок ХХ ст.
населення міста досягло 18 тис. У центрі споруджуються будинки повітових земства й училища, торговельних закладів, Головне місце серед новобудов посіла міська управа нині — пожежна частина. В першій чверті ХХ ст. повністю сформувалось історичне архітектурне обличчя міста.
Навігаційне меню
До основної вуличної мережі додалися Новобудована, Привокзальна, Вокзальна і Погранична вулиці, утворивши транспортне напівкільце, яке охоплює південно-східну частину міста. На початку ХХ ст. відкрився кабінет для читання, перетворений через три роки на публічну бібліотеку. З 1 січня р. стали до ладу нова хірургічна лікарня нині — хірургічне відділення Лебединської центральної районної лікарні. У тому ж році жіноча прогімназія була перетворена на гімназію.